«Династія»: як антикорупційники дійшли до людини номер один в Офісі президента

11 травня 2026 року, вечір. НАБУ і САП опублікували у своїх офіційних каналах повідомлення, яке неможливо прочитати двозначно. Антикорупційні органи викрили організовану групу, причетну до легалізації 460 мільйонів гривень на елітному будівництві під Києвом, і повідомили про підозру колишньому керівнику Офісу Президента України Андрію Єрмаку.

Кілька рядків офіційного тексту — і вся українська політика миттєво опинилася у стані, для якого немає зручної назви. Це не просто черговий корупційний скандал. Це кульмінація розслідування, що тривало роками, і одночасно — початок нового, значно серйознішого етапу кризи, яку влада намагалася тримати під контролем з листопада 2025-го.

Що саме скоїв Єрмак: версія слідства

Підозру Єрмаку вручили за частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України — легалізація майна, одержаного злочинним шляхом, вчинена організованою групою або в особливо великому розмірі. Санкція статті передбачає від 8 до 12 років позбавлення волі із конфіскацією майна та забороною обіймати державні посади протягом трьох років.

За версією слідства, у 2018 році фігурант справи під псевдонімом «Че Гевара» — за даними ЗМІ, ексвіцепрем'єр Олексій Чернишов — увійшов до складу ТОВ «Блум-Девелопмент». У 2019 році це товариство придбало понад 4 гектари землі в Козинській сільраді на Київщині, що стала основою для майбутнього будівництва. Чернишов став головою Київської ОДА і передав частку в товаристві дружині. У 2020 році він очолив Мінгромад, і саме тоді, за інформацією слідства, зародилася ідея будівництва котеджного містечка «Династія».

«Учасники проєкту «Династія» домовилися побудувати на ділянках товариства 4 приватні резиденції для власного постійного проживання», — сказав співробітник НАБУ. Для приховування власників витрати називали R4, R3, R2 і R1. Також хотіли побудувати R0 — будинок із басейнами, СПА і спортзалом для спільного користування. Вартість зведення однієї резиденції становила 2 мільйони доларів.

За даними НАБУ і САП, у період 2021–2025 років майбутніми власниками резиденцій та іншими причетними особами було відмито майже 9 мільйонів доларів, використаних для будівництва «Династії» в Козині. Ці кошти, як встановило слідство, отримані від діяльності злочинної організації, очолюваної «Карлсоном» — тобто Тимуром Міндічем.

У матеріалах справи фігурант із кодовою назвою R2 — ймовірно, саме Єрмак — особисто приїжджав на об'єкт будівництва, що зафіксовано у перехоплених розмовах. Після розголосу в медіа про будівництво власники резиденцій намагалися вивести з-під арешту земельну ділянку, але ВАКС її арештував разом із п'ятьма незавершеними котеджами.

Хронологія: як «справа Мідас» дійшла до Єрмака

Щоб зрозуміти масштаб того, що відбулося сьогодні, треба відновити хронологію.

Листопад 2025 року: НАБУ оголосило про спецоперацію «Мідас» — викриття корупційної схеми в «Енергоатомі». Центральна фігура — Тимур Міндіч. П'ятеро підозрюваних затримано, двоє — Міндіч і Цукерман — втекли за кордон. Того ж дня, 10 листопада, Єрмака звільнено з посади керівника Офісу Президента.

20 листопада Зеленський провів зустріч із фракцією «Слуга народу». Джерела «Української правди» повідомили: президент дав зрозуміти, що не звільнятиме Єрмака через корупцію в «Енергоатомі». Але звільнення відбулося — хоч і без прямого пояснення причин.

Грудень 2025 — березень 2026: НАБУ і САП направили документи до Інтерполу для оголошення в розшук Міндіча і Цукермана. У березні Офіс генерального прокурора направив до Ізраїлю запит на екстрадицію.

У березні 2026 року Єрмак очолив комітет із питань захисту постраждалих від збройної агресії при Національній асоціації адвокатів України — структуру, яку, за інформацією «Української правди», він же й ініціював.

16 січня 2026 року на засіданні Тимчасової слідчої комісії директор НАБУ Семен Кривонос підтвердив, що на той момент Єрмак не мав статусу підозрюваного. На початку 2026 року НАБУ розкрило нові деталі: на 1000 годинах аудіозаписів є «окремі псевдоніми», що можуть бути пов'язані з колишнім головою ОП.

11 травня 2026: підозру вручено.

Перша реакція: «зарано давати оцінки»

«Процесуальні дії досі тривають — поки зарано давати оцінки», — заявив радник президента Дмитро Литвин про підозру Єрмаку.

Ця фраза — «зарано давати оцінки» — промовиста сама по собі. Коли колишньому очільнику Офісу Президента вручають підозру у відмиванні 460 мільйонів гривень, а речник президентської команди каже, що «ще не час оцінювати», — це не нейтральна позиція. Це свідоме рішення не займати публічну позицію в момент, коли вона найбільш необхідна.

Зеленський станом на момент написання цієї статті не виступив із жодною публічною заявою.

Що це означає для Зеленського особисто

Тут треба говорити прямо, навіть якщо це неприємно.

Андрій Єрмак — не просто «колишній чиновник». Це людина, яка керувала Офісом Президента з лютого 2020 року по листопад 2025 року — майже шість років. Це одна з найбільш впливових позицій у країні в один із найбільш критичних її періодів. Усі ключові рішення — від кадрових призначень до переговорних позицій — проходили через ОП. Єрмак — центральна фігура цієї системи.

Версія слідства говорить, що схема відмивання тривала з 2021 по 2025 рік. Тобто весь цей час — поки Єрмак фактично координував роботу державного апарату — він, за версією НАБУ, брав участь у злочинній групі, що легалізовувала кошти, виведені з «Енергоатому».

Для Зеленського це означає такий вибір позицій, жодна з яких не є комфортною.

Перша: «Я не знав» — але це означає, що президент протягом п'яти років не контролював свого ключового апаратника. Це питання некомпетентності.

Друга: «Я знав, але не міг нічого зробити» — що означало б ще більш серйозну залежність від Єрмака або від людей, що стояли за ним.

Третя: якась форма знання і мовчазного схвалення — сценарій, наслідки якого не потребують пояснень.

Вплив на політичну стабільність

Скажемо чесно: уряд Зеленського і до сьогоднішнього дня не стояв на твердому фундаменті громадської довіри. Плівки Міндіча, обшуки в ОП, серія підозр наближеним до влади — все це вже підточувало легітимність. Але підозра Єрмаку — це якісно інший рівень.

До сьогодні кожен аргумент «ну хоча б Зеленський сам не фігурує» залишався технічно коректним. Тепер ситуація ускладнилася: людина, яка роками сиділа в центрі системи президентської влади і без якої ця система не функціонувала, отримала підозру від незалежних антикорупційних органів.

Парадоксальність моменту полягає у тому, що НАБУ — орган, що завдав цього удару — є структурою, яку Захід вважає одним із головних досягнень українських реформ і забезпечення якої захищає умовами кредитування МВФ і ЄС. Тобто підозра Єрмаку є одночасно кризою для влади і доказом того, що антикорупційна система функціонує. Ця двозначність — ключова для розуміння ситуації.

Стабільність уряду в короткостроковій перспективі не під загрозою катастрофічного колапсу: воєнний стан обмежує виборчий тиск, опозиція в парламенті слабка, міжнародні партнери продовжують роботу з Києвом. Але кожен подібний скандал звужує простір для маневру — і підвищує ціну подальших рішень. Зокрема, у питаннях судової реформи, незалежності НАБУ і майбутніх призначень.

Ризик для євроінтеграції і підтримки партнерів

Тут є момент, який не варто ігнорувати. Брюссель і Вашингтон стежать за цим розслідуванням. Санкція статті, за якою підозрюють Єрмака, передбачає від 8 до 12 років позбавлення волі із конфіскацією майна та забороною обіймати державні посади. Але для міжнародних партнерів важлива не вирок — важлива відповідь на запитання: чи буде справа доведена до кінця, чи опиниться у безкінечному судовому зависанні?

Якщо НАБУ і САП отримають тиск — прямий або непрямий — і справа загальмує, це буде вже не просто корупційний скандал. Це буде сигналом про те, що антикорупційні органи функціонують лише доти, доки не торкаються справжньої влади. А це — пряме і нищівне підтвердження найгірших страхів партнерів.

Навпаки, якщо справа рухатиметься стандартно — обшуки, суд, доказова база, вирок — це буде найпереконливіший аргумент на користь того, що Україна реально впроваджує верховенство права, а не лише декларує його.

Антикорупційна система вперше вдарила по верхівці

Антикорупційна система, яку Україна будувала під тиском міжнародних партнерів з 2015 року, дійшла сьогодні до точки, де перевіряється її справжня незалежність. Вона вже зробила кроки, яких від неї не очікували — і сьогодні вдарила туди, куди не наважувалась раніше.

Те, як відреагує на це влада — виконавча, судова, законодавча — скаже про Україну більше, ніж будь-яка дипломатична заява. Справа кваліфікована, слідчі дії тривають, майно арештоване. Процес запущений. І зупинити його тепер буде значно дорожче — і юридично, і репутаційно, і дипломатично — ніж дати йому рухатись за законом.