Кінетичні санкції. Підбиваємо результати за квітень.

Травень 2026 року. Нафта Urals торгується біля найвищих позначок з жовтня 2023 року — майже 116 доларів за барель. Нафтогазовий сектор забезпечує приблизно п'яту частину доходів російського бюджету, і завдяки стрибку цін Кремль вже зміг частково відновити поповнення резервного фонду. Звучить як благополуччя. Але це лише один шар реальності — і далеко не найважливіший.

Під поверхнею картина значно складніша: рекордне падіння переробки, колапс нафтового експорту в березні, втрата 40% портових потужностей, деградація бурової активності й нафтові прибутки за перші п'ять місяців нижчі, ніж торік. Іранська криза дала Путіну тимчасовий буфер. Але вона ж і приховала структурний підрив, який Україна методично здійснює вже два роки.

Видобуток: стабільність у цифрах, деградація в деталях

За даними ОПЕК, у першому кварталі 2026 року Росія видобувала близько 9,19 мільйона барелів сирої нафти на добу без урахування конденсату. Міністерство економіки РФ прогнозує видобуток нафти і конденсату у 2026 році на рівні близько 511 мільйонів тонн, або орієнтовно 10,26 мільйона барелів на добу.

Два числа — і відразу розрив у понад мільйон барелів на добу. Це не помилка. Це ключ до розуміння ситуації. Розрив між офіційним прогнозом Мінекономіки і даними ОПЕК пояснюється методологією: Росія включає конденсат у загальну цифру, тоді як ОПЕК рахує лише сиру нафту. Таким чином, офіційні дані завжди виглядатимуть вищими. Конденсат традиційно становить близько 10% від загального видобутку нафти в Росії.

Але є ще один важливий нюанс: видобуток — це не те саме, що експортний дохід. У ситуації, коли прибережні термінали перебувають під атаками, ці два показники суттєво розходяться.

У квітні 2026 року видобуток нафти в Росії міг скоротитись на 300–400 тисяч барелів на добу порівняно з середніми показниками початку року, що стало б найбільшим разовим скороченням з часів пандемійної кризи. За розрахунками Reuters, це відповідає падінню на 500–600 тисяч барелів на добу порівняно з рівнями кінця 2025 року.

Міжнародне енергетичне агентство скоротило прогноз нафтопостачання з Росії на 120 тисяч барелів на добу до кінця року через тривалі пошкодження НПЗ і портової інфраструктури.

Графік 1. Видобуток нафти Росії та вплив ударів (тис. барелів/добу)

Переробка: мінімум за 15 років

Удари дронів по НПЗ мають специфічний ефект, який відрізняється від ударів по портах. Обсяги нафтопереробки в Росії скоротились до 228,34 мільйона тонн у 2025 році — найнижчий показник з початку повноцінного збору даних у 2010 році. Це скорочення на 1,6–1,7% порівняно з 2024-м, і, попри відносно скромний відсоток, стратегічне значення обмеження потужностей суттєво занижується через пікові дефіцити.

Оскільки українські удари пошкодили значну частину нафтопереробних потужностей, що зменшує здатність заводів переробляти сировину і виробляти нафтопродукти, результатом стало переспрямування: більше сирої нафти замість переробки йде прямо на експорт. Це підтримує видимість операційної безперервності, тоді як експорт нафтопродуктів падає.

За оцінкою ректора Міжнародного інституту бізнесу Олександра Савченка, внаслідок атак на НПЗ Росія могла недоотримати до 30% прибутків від нафтопереробки.

Географія ушкоджень створила непропорційні регіональні ефекти. НПЗ у Поволзькому регіоні, зокрема поблизу Рязані та Сизрані, зазнали неодноразових ударів, що порушило ланцюжки постачання для великих населених пунктів і транспортних мереж.

Нафтогазові доходи: рекорд ціни проти рекорду збитків

За прогнозами Reuters, нафтогазові надходження до бюджету Росії у травні 2026 року складуть близько 650 мільярдів рублів, або 8,65 мільярда доларів. У травні 2025 року цей показник становив 512,7 мільярда рублів — тобто зростання за місяць є суттєвим.

Але є принципова деталь. Сукупні нафтогазові надходження за п'ять місяців 2026 року очікуються на рівні 2,94 трильйона рублів — тоді як за той самий період 2025 року Москва отримала 3,16 трильйона рублів. Тобто навіть із іранським «подарунком» у вигляді дорогої нафти загальні надходження за п'ять місяців все одно нижчі за торішні.

Причина — слабкий перший квартал до початку іранської кризи, коли ціни на нафту були нижчими, а зміцнення рубля зменшило рублеві доходи від продажу нафти, яка торгується в доларах.

Зміцнення рубля сягнуло найвищого рівня щодо долара з лютого 2023 року. Сильніша валюта зменшує рублеві доходи від нафти.

Графік 2. Нафтогазові доходи бюджету Росії у порівнянні

Вплив ударів України: анатомія «найсерйознішого нафтового шоку в сучасній російській історії»

Саме так Reuters охарактеризував те, що відбулося наприкінці березня — на початку квітня 2026 року. Удари дронів вивели з ладу близько 40% нафтоекспортних потужностей Росії, порушивши відвантаження з найбільших портів на Балтиці та Чорному морі.

Повторні атаки між 25 березня і 11 квітня призвели до того, що добовий обсяг нафти і нафтопродуктів, відвантажених з російських портів, впав у середньому до 3,5 мільйона барелів — суттєвий спад порівняно з 5,2 мільйона барелів на добу, відвантажених у середньому між 1 січня і 24 березня. Загалом за цей період Росія недорахувалася близько 30 мільйонів барелів у зовнішніх продажах.

Відвантаження у Приморську і Усть-Лузі — двох найбільших балтійських портах Росії — зупинилися після повторної атаки, що спричинила пожежі й пошкодження інфраструктури. Чорноморський порт Новоросійськ із потужністю близько 700 000 барелів на добу також відстав від графіка відвантажень. Експорт нафти до Угорщини і Словаччини фактично призупинено з січня — через пошкодження нафтопроводу «Дружба».

Але тут важливий нюанс. Нафта, яку не вдалося відвантажити через порти, не зникла безслідно — вона накопичилася у резервуарах Транснефті та нафтових компаній. Ємності для зберігання достатньо: за даними 2021 року, Транснефть мала потужності для зберігання 20 мільйонів тонн. Це означає, що нафта, яку не вивезли через удари, просто буде продана пізніше. Найбільш пошкоджений термінал в Усть-Лузі відновив завантаження до 7 квітня.

Отже, різниця між «завданою шкодою» і «реальними збитками» є суттєвою. Удари гальмують і дорожчають нафтоекспорт, але повністю зупинити його не можуть — поки є резервні сховища і альтернативні маршрути.

272 удари: стратегія, що змінює рівняння

За даними Інституту Бейкера, з початку повномасштабного вторгнення зафіксовано 272 дискретні удари по об'єктах нафтогазової інфраструктури Росії — НПЗ, портах, трубопроводах, нафтобазах і танкерах.

Ключовий стратегічний висновок: тоді як ракети і дрони вдаряють по береговій інфраструктурі, нафтовидобуток у Західному Сибіру — за сотні кілометрів від морських терміналів — залишається практично недоторканим. Саме тому показники видобутку виглядають «стабільними», тоді як показники фізичного експорту суттєво вищі від реальних доходів.

Але є і більш довгостроковий ризик: якщо Україна нарощуватиме темп і масштаб ударів та починатиме застосовувати важкіші засоби ураження — ракети типу FP-5, «Довгий Нептун», балістичні ракети — здатність Росії до відновлення інфраструктури поступово деградуватиме. Замінити пошкоджену енергетичну інфраструктуру значно повільніше і дорожче, ніж зареєструвати нову підставну компанію або перевісити прапор на танкері.

Буріння і перспективи: деградація без гучних заголовків

Є ще один вимір, що залишається у тіні дискусій про порти і ціни на нафту.

У 2025 році в Росії пробурили близько 29 140 км виробничих свердловин — на 3,4% менше, ніж у 2024 році. Це найнижчий показник за три роки. Причини — санкції і зміцнення рубля, які зменшили прибутки нафтових компаній. Після включення до санкційного списку США «Роснефті» і «Лукойлу» знижка Urals відносно Brent у грудні зросла до 27 доларів за барель — більш ніж удвічі порівняно з початком 2025 року.

Міністерство економіки Росії представило два сценарії розвитку нафтогазового сектору. Але жоден з них не дає надій на збільшення прибутків. Навіть у базовому сценарії показники до 2029 року не перевищать рівень 2025 року.

Скорочення буріння — це не миттєва криза, а повільний процес, результати якого стануть відчутними через два-три роки: менше нових свердловин сьогодні означає менший видобуток у майбутньому.

Газовий сектор: поворот на схід і технологічна залежність

У газовому секторі Росія прогнозує зростання: видобуток має збільшитися з 688,4 мільярда кубометрів у 2026 році до 750,4 мільярда кубометрів у 2029-му. Трубопровідний експорт зросте з 115,5 до 127,5 мільярда кубометрів, що частково компенсує втрати від повного закриття транзиту через Україну з 1 січня 2025 року.

Амбіційна мета зі зрідженого природного газу — 100 мільйонів тонн на рік — відкладена на кілька років через обмеження постачань західного обладнання і технологій. Проєкт «Арктик СПГ 2» просувається, але значно повільніше за план.

Підсумкова картина: між ціновим бонусом і структурною деградацією

Хоча удари України призвели до помітного скорочення фізичного обсягу нафтового експорту Росії, зростання цін більш ніж компенсувало це у доларовому вираженні в окремі місяці. Це і є ключовий парадокс поточного моменту.

Але є важлива часова асиметрія. Зниження відвантажень наприкінці березня матиме мінімальний вплив на реальні доходи до травня — бо податки розраховуються із затримкою. Тобто повний ефект від втрати 30 мільйонів барелів у продажах ще не відчутний.

Державні виплати нафтовим компаніям лише у квітні сягнули 359 мільярдів рублів, або 4,8 мільярда доларів — фактично держава субсидує компанії через втрати від ударів і дорожчання внутрішньої переробки.

Для України стратегічний висновок такий: удари по портах і НПЗ не руйнують Росію миттєво — але вони підривають здатність до відновлення, збільшують вартість обслуговування системи і змушують держбюджет субсидувати галузь у дедалі більших обсягах. З кожним новим ударом і кожним відкладеним дрилом Росія ближча до межі, де тимчасові перебої перетворяться на постійне скорочення потужностей. Лічильник крутиться.