Мільйон доларів за посаду митника — і 716 мільярдів до бюджету. Як це можливо?

Травень 2026 року. Два факти про українську митницю, що здаються несумісними, але обидва є правдою одночасно. Перший: у 2025 році митниця перерахувала до державного бюджету 716,1 мільярда гривень — на 21 відсоток більше, ніж роком раніше. Грудень 2025-го став найкращим місячним показником з початку повномасштабної війни — 75 мільярдів лише за один місяць. Другий: митниця четвертий рік поспіль залишається лідером рейтингу найкорумпованіших державних структур за оцінкою НАЗК.

Це і є суть проблеми. Система одночасно дає рекордні надходження і лишається системно хворою. Лікувати її гучними реформаторськими заявами намагалися уже кілька разів. Із різним, але загалом недостатнім результатом.

Що митниця означає для економіки

Пояснити роль митниці в економіці України через цифри простіше, ніж через будь-які абстрактні визначення.

У 2025 році товарообіг України сягнув 125,1 мільярда доларів. Імпорт становив 84,8 мільярда доларів, експорт — 40,3 мільярда. Основним торговельним партнером залишається ЄС: 47 відсотків імпорту і 58 відсотків експорту.

Митниця — це не просто прикордонний контроль. Це фіскальний шлюз, через який держава збирає мито, ПДВ на імпорт і акцизи. В умовах, коли бюджетний дефіцит є хронічним і великим, митні надходження мають пряму вагу для фінансування армії та соціальних видатків. Кожна гривня, що «проскакує» через митницю без сплати, — це недофінансований снаряд або лікарня.

Але митниця — це ще й ворота для бізнесу. Швидкість, передбачуваність і вартість проходження митного контролю безпосередньо впливають на конкурентоспроможність українських підприємств. Компанія, що годинами або днями стоїть у черзі на кордоні або платить «неформальні» збори за прискорення, — несе прямі збитки, які закладаються в ціну товару для кінцевого споживача.

Контрабанда і «сірий» імпорт: скільки це коштує

За словами президента Зеленського, оголошеними ще у 2021 році, державний бюджет щороку недоотримує через контрабанду до 300 мільярдів гривень, з яких 100 мільярдів — безпосередньо через неефективну роботу митниці.

Економіст Олексій Кущ математично розклав, що жодних обіцяних 300 мільярдів від боротьби з контрабандою бюджет так і не побачив. Навіть 100 мільярдів додатково не надійшло. Це означає, що персоналізована боротьба проти системної проблеми виявилася неефективним інструментом.

Одним із тривожних сигналів є повернення «сірого» імпорту. Бізнес оцінює його частку на рівні 17 відсотків у 2025 році — проти 11,6 відсотка у 2024-му, яке було рекордним мінімумом за всі роки спостережень. Зростання може відображати як реальне збільшення контрабанди, так і вищу поінформованість компаній про масштаби проблеми.

Як влаштована типова схема? Фура іноземних товарів проходить кордон «як порожня». Роботодавець дав митникові умовні 20 000 доларів готівкою, уникнувши 70 000 доларів мита і ПДВ до бюджету. Всередині країни ці товари продаються абсолютно легально — жодна перевірка не дізнається, як вони сюди потрапили і що ніхто не сплатив жодної копійки. Митниця — це лише перший бар'єр. Але якщо за першим бар'єром товар «легалізується» без жодних запитань — сенс цього бар'єру зникає.

Ціна посади і ціна хабара

НАБУ і САП відкрили матеріали справи щодо групи осіб, яка планувала «поставити потрібних людей» на керівні посади в територіальних органах Державної митної служби для організації корупційних схем. За даними слідства, мільйон доларів пропонували за посаду керівника Львівської митниці, 500 тисяч доларів — за посаду керівника Волинської і 200 тисяч — Чернівецької. Учасники групи розраховували, що центральне керівництво «не помічатиме» корупційні схеми в обмін на половину незаконно отриманих доходів. Злочинні наміри викрили 4 липня 2024 року.

Ця справа — не виняток, а індикатор. Ринок посад на митниці існував роками. І оскільки посада окупається за рахунок корупційних надходжень, а не офіційної зарплати — само по собі усунення одного корумпованого керівника не вирішує проблему, поки не змінюється логіка призначень.

За даними НАЗК, 35,1 відсотка підприємців заявили про наявність корупційного досвіду при контактах із митницею в період 2022–2024 років. 22,2 відсотка митників вимагали хабар. Ще 7,7 відсотка респондентів самі були вимушеними ініціаторами — тобто давали хабар першими, бо знали, що без цього процес не зрушиться.

Чи є прогрес: змішана картина

Тут важливо бути чесним з обох боків.

Корупція на митниці більше не входить до топ-3 проблем для бізнесу — вперше за багато років. Про хабарі та неправомірні дії поскаржились 21,3 відсотка опитаних компаній у 2025 році проти 30,3 відсотка у 2024-му. Таких низьких показників не фіксували від 2021 року — тобто фактично до рівня до повномасштабного вторгнення.

Індекс сприйняття роботи митниці з боку бізнесу у 2025 році становив 0,29 на шкалі від -1 до 1. Це майже без змін порівняно з роком раніше, але стабільно в позитивній зоні — і різко відрізняється від від'ємних значень 2022–2023 років.

За результатами опитування Всесвітньої митної організації, 51 відсоток респондентів задоволені цифровізацією митниці, 65 відсотків обізнані про антикорупційні канали, Громадська рада зафіксувала 87 відсотків позитивних оцінок ІТ-сервісів.

Але є і зворотний бік. Найбільшою проблемою у 2025 році залишаються черги на кордоні — їх згадали 48,7 відсотка опитаних. На другому місці — недостатня спроможність пунктів перетину (29,5 відсотка скарг), на третьому — технічне оснащення митниць (29,3 відсотка). Від реформи митниці бізнес найбільше очікує скорочення часу на проходження процедур — 51,6 відсотка. При цьому оформлення вантажів у 2025 році стало довшим, а не коротшим.

Тобто корупція зменшується, але операційна ефективність — ні. Це небезпечний сигнал: система стає «чистішою» на рівні хабарів, але «брудніша» на рівні часових витрат. І для бізнесу втрачений час — це теж гроші.

Графік. Основні проблеми митниці за оцінкою бізнесу (2025)

«Перезавантаження» митниці: що зроблено і що не спрацювало

17 вересня 2024 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №6490-д «Про перезавантаження митниці». Це вже не перша спроба системних змін. У 2019-му, 2021-му, 2023-му влада оголошувала нові антиконтрабандні ініціативи — з обіцянками прозорих конкурсів і остаточної перемоги над схемами.

Одним із ключових елементів закону є обов'язкова атестація персоналу митної служби з оцінкою доброчесності і моніторингом способу життя посадових осіб. Теоретично це мало відрубати «голови корупційній гідрі». На виході — значно скромніший результат.

Чому реформи не дають очікуваного ефекту? Контрабанда — це лише частина великої тіньової економіки країни, і боротися проти неї, не блокуючи інші ланцюги, безперспективно. Товар, що прийшов через «сірі» схеми, після кордону потрапляє у цілком легальний обіг — без жодного контролю з боку податкової. Митниця є першим бар'єром. Але якщо другого і третього бар'єрів немає — перший бар'єр стає лише точкою торгу між бізнесом і митником.

Контрабанда користується попитом у споживача, бо вона дешевша за товар, ввезений «по-білому». Навколо неї вибудовані численні горизонтальні корупційні зв'язки на рівні бізнес — правоохоронці — місцева влада — суди. Стійкий попит на контрабанду, який склався в Україні, однією реформованою митницею навряд чи вдасться побороти.

Польська проблема: черги з іншого боку

Є один нюанс, що часто губиться в дискусіях про митницю. Проблема черг і затримок — не лише українська.

79,7 відсотка компаній, що мали проблеми із закордонними митницями, вказали на польський бік. 76 відсотків компаній загалом не мали проблем із митницями суміжних країн. Але серед тих, у кого проблеми були, майже 80 відсотків згадували саме Польщу — передусім це стосується логістичного сектору.

Польська митниця є однією із найбільш завантажених у ЄС, а після 2022 року — критичним вузлом транзиту для всього, що прямує до України або з неї. Частина проблем на кордоні породжена не корупцією, а просто фізичною нестачею пропускної спроможності з обох боків.

Конкретний план: що треба зробити

Перше і системне — боротьба не з митниками, а зі схемами по всьому ланцюжку. Введений «сірий» товар має бути відстежуваний після кордону: через фіскалізацію продажів, обмін даними між митницею і податковою в режимі реального часу, обов'язкову верифікацію походження товарів при постановці їх на облік.

Друге — реальна атестація і моніторинг способу життя митників. Закон про атестацію прийнятий, але його виконання залишає питання. Ключова умова ефективності — публічність результатів і реальні наслідки для тих, чий стиль життя не відповідає задекларованим доходам.

Третє — цифровізація усього ланцюжка без винятків. Митне оформлення, що потребує живого контакту між митником і декларантом, — це завжди точка корупційного ризику. Кожна процедура, яку можна автоматизувати, має бути автоматизована. ЄС рухається у бік повністю електронного митного оформлення — Україна має синхронізуватися з цим стандартом.

Четверте — розширення пропускної спроможності КПП. Черги на кордоні залишаються проблемою номер один для бізнесу. Відсутність достатньої інфраструктури є і незалежною причиною затримок і сприятливим середовищем для «прискорення за винагороду». Будівництво нових і модернізація наявних пунктів пропуску — це інвестиція, що безпосередньо конвертується у торговельний оборот.

П'яте — гармонізація з митним законодавством ЄС. У IV кварталі 2025 року тривала робота над гармонізацією українського митного законодавства з Митним кодексом ЄС. Це не просто технічна процедура — це зміна стандартів, що зробить обхід правил складнішим. Бізнес, що звик до «гнучких» інтерпретацій українського митного права, матиме значно менше простору для маневру у синхронізованій з ЄС системі.

Шосте — захист викривачів і публічна статистика виявлених порушень у розрізі регіонів і конкретних митниць. Прозорість є найдешевшим і найефективнішим інструментом антикорупційного тиску — але вона має бути реальною, а не обмежуватися загальними цифрами в офіційних звітах.

Висновок: є прогрес, немає перемоги

Українська митниця у 2025–2026 роках — це система у стані реальної, хоч і повільної трансформації. Рекордні бюджетні надходження, зниження корупційного сприйняття, цифровізація послуг і перші результати атестації — це реальні кроки вперед. Але зростання «сірого» імпорту, черги, що не скорочуються, і оформлення, що стало повільнішим — нагадують, що реформа поки що змінила зовнішній вигляд системи більше, ніж її внутрішню логіку.

Поки товар, завезений контрабандою, після кордону легко «розчиняється» у легальному обороті без жодних наслідків — митний бар'єр залишатиметься місцем торгу, а не законного контролю. Митна реформа без реформи торговельного обліку, фіскалізації і судової системи — це боротьба з симптомом, а не з хворобою.

Для країни, що воює і водночас євроінтегрується, часу на повільні кола реформ залишається дедалі менше.