Трамп тисне на Україну: навіщо Зеленського кличуть до Москви

Кінець вересня 2026 року приніс українській дипломатії ще одне неприємне дежавю. Під час Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку президент США Дональд Трамп, за інформацією джерел агентства Bloomberg, знову порадив Володимиру Зеленському вирушити до Москви і там сісти за стіл переговорів із Володимиром Путіним. Українська сторона цю ідею відкинула. А сам Зеленський, коли російські журналісти запитали його про можливий візит до російської столиці, відповів коротко й емоційно — «на ракеті».

Ця історія викликала хвилю обурення в Україні і знову поставила незручне запитання: чи бачить американський президент, що Кремль роками веде ту саму гру, використовуючи його бажання будь-що укласти «угоду»? У цій статті ми розберемо, що саме сталося в Нью-Йорку, чому Кремль уперто повторює слово «Москва», якої логіки дотримується Трамп, і чи справді Путін використовує його в своїх цілях.

Що сталося в Нью-Йорку

За даними Bloomberg, Трамп звернувся до Зеленського з цією пропозицією під час їхньої зустрічі в Нью-Йорку 22 вересня, де лідери обговорювали завершення війни. Агентство наголосило, що американський президент робить це вже не вперше — попри те, що Київ неодноразово відмовлявся, а співрозмовники, знайомі з позицією Зеленського, розповіли, що сама порушена тема його засмутила. pravda Bloomberg

Однак важливо бачити всю картину. Після публікації кореспондент Financial Times Крістофер Міллер повідомив, що Офіс Президента України заперечує цю інформацію: за його джерелами, лідери говорили про можливі тристоронні переговори, але поїздки до Москви Трамп не пропонував. Тож маємо дві версії подій, і читачеві варто це пам'ятати. Втім, навіть якщо в Нью-Йорку дослівно не прозвучало слово «Москва», загальний вектор американського тиску нікуди не зник — і про це свідчать публічні заяви самого Трампа. meduza

Паралельно тривала інша дипломатична активність. Того ж тижня і Зеленський, і глава МЗС Росії Сергій Лавров окремо зустрічалися з представниками адміністрації Трампа в Нью-Йорку, а 25 вересня український президент заявив, що технічні переговори між США, Україною та Росією, ймовірно, відбудуться в ОАЕ, хоча дату Вашингтон ще не запропонував. Зеленський також наголосив, що Україна погодиться на такий формат, якщо на нього погодиться і Росія. pravda ua

«Тільки Москва»: чому Кремль повторює одне слово

Щоб зрозуміти, чому пропозиція поїхати до Москви є не нейтральною, а глибоко політичною, варто подивитися, як поводиться Кремль.

Російська сторона послідовно заявляє, що зустріч Путіна і Зеленського можлива лише в Москві; 23 вересня речник Кремля Дмитро Пєсков знову повторив, що Зеленський може приїхати, якщо захоче, і йому нібито нададуть гарантії безпеки. meduza

Цікаво, як Москва реагує на альтернативи. 12 вересня Зеленський публічно заявив, що готовий зустрітися з Путіним на полях саміту G20 у Маямі, але Кремль одразу відкинув таку можливість. Пєсков назвав зустріч у Маямі неможливою і підкреслив, що Путін готовий бачитися із Зеленським виключно в Москві. zn uazmi

Чому саме Москва? Відповідь лежить у площині символів, а в дипломатії символи часто важать не менше за підписи. Візит президента країни, на яку напали, до столиці агресора під час повномасштабної війни — це картинка, яку Кремль охоче показав би всьому світу. Вона працювала б на кількох рівнях одночасно.

По-перше, це образ капітуляції. Для внутрішньої російської аудиторії приїзд Зеленського до Москви читався б як визнання поразки: мовляв, Київ сам прийшов просити миру. Незалежно від змісту розмови, сама форма зустрічі вже була б перемогою Путіна.

По-друге, це безпека. Жоден глава держави, який воює з Росією, не може серйозно покладатися на «гарантії безпеки» від Кремля — особливо з огляду на історію російських спецоперацій проти опонентів. Слова Пєскова про гарантії звучать радше як насмішка, ніж як запрошення.

По-третє, це вигідна пастка. Кремль отримує безпрограшну позицію. Якщо Зеленський приїде — Путін виграє символічно. Якщо відмовиться, Москва може розповідати Вашингтону, що Київ не хоче миру. Недарма, як писала Lenta.ru з посиланням на Пєскова, у Кремлі наголошували, що нібито не отримували від Зеленського відмови приїхати на переговори до Москви. Тобто Москва вибудовує наратив, у якому двері «відчинені», а відповідальність за провал лежить на Україні.

Саме тому пропозиція «поїхати до Москви», хоч від кого вона надходить, об'єктивно грає на руку Кремлю.

Логіка Трампа: чого він насправді хоче

Щоб бути чесними, варто спробувати зрозуміти мотиви американського президента, а не лише засуджувати їх.

Трамп відкрито говорить, що його мета — будь-яка угода, і чим швидше, тим краще. В інтерв'ю Fox News він заявив, що хоче, аби Зеленський і Путін домовилися між собою, пославшись на жахливу кількість загиблих — за його словами, близько 25 тисяч людей лише за місяць — і висловив надію, що угода з'явиться ще до суворої зими. glavcom

Ключове в його підході — переконання, що проблема полягає в особистому конфлікті лідерів, а не в суті війни. Після телефонної розмови з Путіним на початку вересня Трамп назвав її чудовою, запевнив, що російський лідер хоче угоди, а головною перешкодою знову назвав взаємну ненависть між Путіним і Зеленським. Він також додав, що все життя укладає угоди і бачить, що обидва лідери втомилися від війни. uazmi 1news

Є й ще один мотив. Згідно з повідомленням самого Кремля, Трамп пообіцяв Путіну, що припинення війни одразу відкриє шлях до повного відновлення відносин між Росією та США, і висловив бажання досягти прориву ще за свого президентського терміну. Для Трампа, який вибудовує політичний бренд «миротворця» і «майстра угод», завершення найбільшої війни в Європі від 1945 року — це потенційна історична спадщина. А в рік проміжних виборів у США будь-який дипломатичний успіх має ще й внутрішньополітичну цінність. uazmi

Вашингтон також намагається діяти поетапно. Американська адміністрація закликає сторони погодитися на взаємне припинення ударів по енергетичній інфраструктурі на тлі різкого зростання світових цін на дизель, але ні Україна, ні Росія поки що на це не пристали. Зв'язок із глобальною енергетичною кризою тут очевидний: Трампу потрібне зниження напруги, яке дасть полегшення ринкам і виборцям. lb

Невже Трамп не розуміє, що Путін його використовує?

Це центральне запитання, і на ньому варто зупинитися детально. Багато аналітиків, дипломатів і політиків як в Україні, так і в США переконані, що Кремль системно експлуатує бажання Трампа швидко закрити «українське питання». Ось аргументи, якими вони підкріплюють цю тезу.

Аргумент перший: повторюваний сценарій «Путін хоче миру»

За останній рік склалася впізнавана послідовність. Трамп розмовляє з Путіним, після чого заявляє, що російський лідер хоче угоди. Проходить час — угоди немає, удари тривають, а Кремль висуває нові умови. Потім цикл повторюється. Критики вважають, що саме Путін навчився подавати Трампу потрібні слова, щоб виграти час без жодних реальних поступок.

Аргумент другий: зміна позиції після Аляски

Показовим прикладом противники підходу Трампа вважають саміт в Анкориджі в серпні 2025 року. Летячи на Аляску, Трамп називав припинення вогню своїм головним пріоритетом, але після зустрічі з Путіним заявив, що перемир'я не є обов'язковим і краще шукати остаточну мирну угоду. Це було помітним розворотом порівняно з позицією, яку він обстоював ще за тиждень до зустрічі. Для Кремля така зміна була вигідною: відсутність перемир'я означає можливість продовжувати бойові дії під час нескінченних переговорів про «всеосяжну» угоду. NPR Wikipedia

Аргумент третій: Москва як ультиматум, а не пропозиція

Якщо Путін справді прагне миру, чому він відкидає будь-яке нейтральне місце — Маямі, Стамбул, Близький Схід — і наполягає на своїй столиці? Прихильники тези про маніпуляцію бачать у цьому свідому тактику: Кремль ставить неприйнятну для Києва умову, знаючи, що вона буде відкинута, а потім подає відмову як доказ «неконструктивності» України. І коли Трамп, за даними Bloomberg, озвучує цю ж пропозицію, він фактично транслює російську рамку переговорів.

Аргумент четвертий: розрив між словами і діями

Поки в публічному полі звучать слова про готовність до угоди, на землі ситуація залишається іншою. Російські удари по українській енергетиці та експортній інфраструктурі тривають. Реакція в самих США показова: один з американських сенаторів, коментуючи удари по українському експорту, заявив, що Путін вирішив морити голодом людей в Африці. А двопартійна група з 14 сенаторів закликала Трампа відкликати запрошення Путіну на грудневий саміт G20 у Маямі. Тобто сумніви в щирості Кремля поділяють не лише українці, а й частина американського політикуму — з обох партій. ukrinform ukrinform

Аргумент п'ятий: запрошення на G20 як нагорода без поступок

Ще у квітні стало відомо, що США планують запросити Путіна на саміт «Великої двадцятки», який має відбутися 14–15 грудня в Маямі на гольф-курорті, що належить Трампу. Критики вважають, що повернення Путіна на велику міжнародну сцену — це саме те, чого він прагне, і що Кремль отримує цю легітимацію, не зробивши жодного реального кроку до миру. У такій логіці Путін використовує Трампа як міст назад до світової політики. uazmi

Чому Трамп може цього «не бачити»

Прихильники цієї версії пояснюють поведінку Трампа кількома чинниками. Він звик мислити категоріями бізнес-угод, де обидві сторони хочуть домовитися, а питання лише в ціні. Він схильний персоналізувати політику і довіряти особистим розмовам із лідерами. І, нарешті, йому потрібен результат у визначений термін — до зими, до виборів, до кінця каденції. Кремль, на думку критиків, чудово це розуміє і вміло грає на терпінні: Москва може чекати довше, ніж Вашингтон.

Інший погляд: аргументи на захист підходу Трампа

Для повноти картини важливо навести й аргументи тих, хто вважає тактику Трампа раціональною або принаймні не такою наївною, як її змальовують.

Тиск на обидві сторони — це стандартна роль посередника. Прихильники Трампа наголошують, що він тисне не лише на Київ: адміністрація веде окремі контакти з російською стороною, розмовляє з Лавровим і пропонує конкретні формати — від технічних переговорів в ОАЕ до мораторію на удари по енергетиці. З цього погляду, прохання до Зеленського зустрітися з Путіним — це спроба зрушити процес з мертвої точки, а не капітуляція перед Кремлем.

Людська ціна війни реальна. Трамп постійно апелює до кількості загиблих, і його прихильники вважають, що будь-яка спроба зупинити втрати заслуговує на увагу, навіть якщо формат незручний.

Відносини Київ — Вашингтон не зруйновані. Самі джерела Bloomberg зазначили, що зустріч Трампа і Зеленського загалом минула в позитивному ключі. Трамп також підкреслив, що має із Зеленським згоду з багатьох тем. Отже, розбіжність щодо Москви — лише один епізод у ширших робочих відносинах. ukrinform focus

Офіційна позиція Києва інша. Як уже згадувалося, Офіс Президента заперечив, що Трамп пропонував поїздку до Москви. Якщо ця версія правдива, то сама історія частково перебільшена медіа.

Жорсткість теж може бути тактикою. Деякі аналітики вважають, що публічні компліменти Путіну — це спосіб тримати Кремль за столом переговорів, тоді як важелі тиску (санкції, постачання зброї, економічні обмеження) залишаються в запасі. Чи спрацює цей підхід — питання відкрите.

Що це означає для України

Незалежно від того, яка інтерпретація ближча до істини, для України з цієї ситуації випливає кілька практичних висновків.

По-перше, Київ має й надалі наполягати на нейтральних майданчиках і технічних форматах переговорів, які не дають Кремлю символічної перемоги. Готовність Зеленського зустрітися в Маямі чи погодитися на тристоронні переговори в ОАЕ — це сильна позиція: вона показує Вашингтону, що Україна не відмовляється від діалогу, а відмовляється лише від принизливих умов.

По-друге, важливо працювати не лише з Білим домом, а й з Конгресом, де, як видно з позиції двопартійної групи сенаторів, скепсис щодо Кремля досить сильний.

По-третє, Україні вигідно фіксувати розрив між словами і діями Москви: кожна відмова Кремля від нейтрального місця зустрічі, кожен удар по інфраструктурі під час «мирних розмов» — це аргумент на користь того, що перешкода миру не у «взаємній ненависті лідерів», а в цілях Росії.

По-четверте, варто враховувати внутрішньополітичний календар США. Бажання Трампа досягти результату до зими і до кінця каденції може як посилювати тиск на Київ, так і відкривати вікно для вигідних Україні ініціатив — наприклад, щодо енергетичного мораторію, якщо він буде справді взаємним і контрольованим.

Історія з пропозицією поїхати до Москви — це не просто дипломатичний епізод, а концентрований вираз проблеми, яка супроводжує мирний процес уже понад рік. Кремль послідовно наполягає на форматі, який для України означає символічну поразку, і відкидає будь-які нейтральні альтернативи. Трамп, прагнучи швидкої угоди, неодноразово повторює тезу про те, що Путін хоче миру, а головна перешкода — особиста неприязнь двох лідерів.

Чи справді Путін використовує Трампа? Багато аналітиків і навіть частина американських законодавців переконані, що так: Кремль виграє час, повертається на світову сцену і перекладає відповідальність на Київ, не поступаючись нічим суттєвим. Прихильники Трампа натомість бачать у його поведінці тактику посередника, який тисне на обидві сторони. Остаточну відповідь дадуть не заяви, а результати — чи з'являться реальні поступки з боку Москви, чи й далі звучатимуть слова «Путін хоче угоди» під звуки нових ударів.

Поки ж відповідь Зеленського — «на ракеті» — залишається, мабуть, найкоротшим і найточнішим поясненням того, чому «московський формат» для України неприйнятний.