"Я помилявся щодо неї": як Трамп втратив свого найкращого союзника в Європі

Ще рік тому вона була єдиним європейським лідером, запрошеним на інавгурацію Трампа. Вона сиділа за столом з ним у Парижі, вона першою з'явилась у Овальному кабінеті, вона намагалася стати мостом між MAGA і Брюсселем. Тепер Дональд Трамп каже про Джорджу Мелоні: "Я думав, що вона смілива. Я помилявся."

За менш ніж три місяці найтепліший американо-італійський союз за десятиліття перетворився на публічний розрив, що струсонув НАТО і поставив нові запитання щодо майбутнього трансатлантичних відносин.

Від "обраної" до "неприйнятної": хронологія падіння

Початок: особливе партнерство

На інавгурації Трампа у січні 2025 року серед запрошених був лише один європейський лідер — Джорджа Мелоні. Місяцем раніше їх сфотографували на інтимній зустрічі у їдальні Єлисейського палацу. З самого початку другого терміну Трампа Мелоні — лідер правих з Fratelli d'Italia — розглядалась як "обрана", найближчий союзник Трампа в Європі.

Мелоні лідер популістської правої партії і одна з найбільш ідеологічно сумісних з Трампом серед європейців. Тому вона позиціонувала себе як міст між Білим домом і європейськими союзниками.

Стратегія виглядала блискуче на папері: Мелоні отримує доступ і вплив у Вашингтоні, Трамп отримує "своїх" людей у Брюсселі, Рим посідає унікальну роль медіатора. Все це рухнуло 28 лютого 2026 року — коли США і Ізраїль розпочали операцію "Epic Fury" проти Ірану.

Перелом: база Сіґонелла і межа суверенітету

Між 27 і 28 березня Італія відмовила у запиті США на посадку військових літаків на авіабазі Сіґонелла в Сицилії перед їх прямуванням на Близький Схід. RAI повідомила, що "план був повідомлений, коли літаки вже перебували в польоті, і перевірки показали, що це були не звичайні або логістичні рейси."

Двосторонні угоди про оборону від 1954 року дозволяють США доступ до певних об'єктів, включаючи Сіґонеллу, але під чітко визначеними умовами. Більшість рутинних заходів підпадають під "технічні дозволи" — логістика, транспорт, підтримка. Але операції, що включають пряму військову дію, вимагають окремого погодження.

"Коли ми не погоджуємось, ми повинні це говорити. І цього разу ми не погоджуємось," — заявила Мелоні щодо війни в Ірані.

Це було не просто процедурне рішення. Це був чіткий сигнал: навіть найближчий союзник Трампа в Європі не готовий підтримати непоголоджену з Конгресом і ООН війну, яку сприймає як незаконну.

Ескалація: Папа Лев і точка неповернення

Мелоні почала дистанціюватись від Трампа після початку американсько-ізраїльської війни в Ірані. Її делікатний баланс між підтримкою Трампа і управлінням політичними та економічними наслідками непоголодженої з нею війни швидко перетворився на величезний головний біль.

Фінальним поштовхом стала суперечка навколо Папи Лева XIV. Трамп у серію постів атакував понтифіка, назвавши його "слабким на злочинності" і "жахливим для зовнішньої політики". Мелоні назвала слова Трампа щодо Папи Лева XIV "неприйнятними".

Трамп відповів того ж дня — у шестихвилинному інтерв'ю газеті Corriere della Sera.

Шість хвилин, що змінили все: що сказав Трамп

"Я шокований нею," — сказав Трамп в інтерв'ю. — "Я думав, що вона смілива. Я помилявся."

"Вона не допомагає нам з НАТО. Вона не хоче допомагати позбутися ядерної зброї Ірану. Дуже сумно... Вона зовсім інша, ніж я думав."

"Вони залежать від Дональда Трампа, щоб тримати це відкритим," — сказав він про глобальні маршрути транспортування енергії через Ормузьку протоку. — "Вони платять найвищі ціни на енергоносії у світі і навіть не готові воювати за Ормузьку протоку."

Трамп також назвав НАТО "паперовим тигром" і додав: "Імміграція вбиває Італію і всю Європу." Він підтвердив, що вони "не розмовляли цього місяця, не дуже давно".

В одному місці він сказав: "Джорджа Мелоні не хоче допомагати нам у війні. Я шокований." В іншому: "Вона неприйнятна, тому що їй байдуже, що Іран має ядерну зброю і підірве Італію за дві хвилини, якщо матиме шанс."

За кілька годин від "найкращого союзника Трампа в Європі" не залишилося нічого. Тільки публічний сором.

Відповідь Мелоні: гідність замість покори

Реакція Мелоні виявилася показовою — і разюче відмінною від того, як вона відповідала на тиск Трампа раніше. Замість виправдань і спроб примирення — консолідація.

Союзники і політичні опоненти Мелоні швидко запропонували підтримку.

Це рідкісне явище в роздробленій італійській політиці — опозиція і коаліція єдині у захисті прем'єра від зовнішнього тиску.

Мелоні призупинила угоду про військове співробітництво з Ізраїлем — ще один чіткий сигнал про дистанціювання від американсько-ізраїльської воєнної осі.

Ще раніше вона намагалася зберегти рівновагу: її офіс наполягав, що відносини з США "солідні та засновані на повному і лояльному співробітництві".

Але після публічної атаки Трампа ця риторика стала недостатньою.

Чому Мелоні не могла не сказати "ні"

Щоб зрозуміти цей конфлікт, треба розуміти внутрішній тиск, під яким перебуває Мелоні.

Американсько-ізраїльська війна у Затоці загрожує підірвати економіку через зростання цін на енергоносії і є надзвичайно непопулярною серед італійців, ставлячи Мелоні на курс зіткнення з Трампом.

Італія — один із найбільш енергозалежних членів ЄС. Різке зростання цін на нафту і газ через закриття Ормузької протоки б'є по звичайних італійцях болісніше, ніж по більшості інших європейців. Підтримка непопулярної і юридично сумнівної війни для Мелоні означала б самогубство на виборах.

"Відносини Мелоні з Трампом завжди базувались більше на політиці, ніж на конкретних курсах дій," — сказав Річчардо Алькаро, директор досліджень Istituto Affari Internazionali в Римі. "Вона хотіла зіграти роль мосту між Трампом і європейськими союзниками, і спочатку це виглядало вдало. Але сьогодні це стало тягарем, і вона намагається виправити ситуацію."

"Один ключовий аспект для європейських країн — питання легальності," — зазначив Каміл Звольський з Royal United Services Institute. "Коли європейці кажуть, що ця війна не має правової основи, вони мають на увазі, що ООН її не схвалила. І показово, що навіть сприйнятий як близький союзник — правий уряд Італії — відмовив."

Ширший контекст: Мелоні не сама

Розрив між Трампом і Мелоні — не ізольований інцидент, а частина системного руйнування трансатлантичних відносин.

Навіть лідери, які намагалися формувати поведінку Трампа у другому терміні, тепер реагують на його зневагу. Британський прем'єр Кір Стармер, чия дружба з Трампом розбилась через іранську війну, заявив, що "ситий" через те, що британці стикаються з вищими рахунками за енергію через дії Трампа. МВФ попередив, що світ рухається до "несприятливого" сценарію зростання лише 2,5% цього року — проти 3,4% у 2025-му.

Це нагадує ситуацію в Канаді, де виклик управління Трампом трансформував внутрішню політику. Якби не Трамп, Марк Карні — колишній центральний банкір і політичний аутсайдер — навряд чи взагалі обіймав би посаду прем'єра. Але він виграв вибори на антитрамповій платформі після атак президента на канадський суверенітет.

Трамп відчужує союзників із вражаючою систематичністю. Канада, Мексика, Іспанія, Британія, Франція, Німеччина і тепер — Мелоні. Ті, хто намагався стати "мостом" і отримати особливий статус, опиняються у найбільш уразливій позиції.

Що це означає для НАТО і глобальної безпеки

Трамп поставив під сумнів американські витрати на НАТО і попередив, що будь-яка країна, яка не допомагає США у війні з Іраном, зіткнеться з наслідками — називаючи альянс "паперовим тигром".

Публічний характер розбіжностей ставить питання про згуртованість НАТО, особливо коли держави-члени намагаються орієнтуватися в складному безпековому ландшафті, що включає Іран, Ізраїль і ширшу близькосхідну напруженість.

Логіка проста і тривожна: якщо НАТО означає, що США розпочинають непоголоджену з союзниками війну, а потім вимагають від них участі — це вже не НАТО у розумінні колективної оборони. Це американський протекторат, де від "союзників" очікується підпорядкування.

Мелоні сказала "ні". Вона заплатила за це ціну публічного приниження. Але, схоже, вона вирахувала, що ціна "так" — внутрішньополітично і морально — була б вищою.

Висновок: кінець "особливих союзів" Трампа

Є гірка іронія в тому, що саме ті, хто найближче намагався підійти до Трампа — Мелоні, Орбан, Карнс у його перші тижні — виявились найбільш уразливими до його гніву.

Трамп не є союзником у традиційному розумінні слова. Він — транзакційний партнер, що цінує лояльність вищою за будь-яку принципову позицію. І коли ця лояльність стикається з реальними національними інтересами — вона не витримує.

Мелоні, яка рік тому сиділа за столом з Трампом як "обрана", тепер сидить за тим самим столом з усіма іншими лідерами, яких він уже зганьбив: Трюдо, Мацуй, Макрон, Шольц, Стармер. Компанія велика. І з кожним тижнем — більша.

НАТО як альянс рівних союзників стає дедалі більш умовним поняттям. Що прийде на зміну — поки не знає ніхто.