Десять років потому: що Брекзит зробив з Великою Британією

У 2016 році 52% британців проголосували за вихід з ЄС. Сьогодні 55% хочуть повернутися назад. Між цими двома числами — десятиліття повільних наслідків, змінених торговельних маршрутів і розчарувань, яких мало хто передбачав у такому масштабі.

Якось прем'єр-міністр Девід Кемерон, призначаючи референдум, не думав, що програє. Більшість аналітиків не думала, що Leave виграє. А ті, хто голосував за вихід, переважно не думали, що наслідки будуть такими повільними, такими розлитими по всій економіці — і такими важкими для відчуття в повсякденному житті. Брекзит виявився не катастрофою з гучним ударом, а чимось гіршим: тихим, наполегливим гальмуванням.

Десять років потому цей рахунок можна підбити — не у вигляді партійних маніфестів, а у вигляді цифр і конкретних явищ. Що змінилося в торгівлі, в економіці, у відносинах між частинами самого Сполученого Королівства — і що думають про все це самі британці?

• 6–8% менший ВВП на душу населення порівняно зі сценарієм без Брекзиту — CEPR, 2025 р.
• −18% обсяг товарного експорту до ЄС у реальному вираженні нижчий від рівня 2019 р. — ФРС США, 2026 р.
• 2 млн робочих місць менше у Великій Британії як прямий наслідок Брекзиту — Cambridge Econometrics, 2024 р.
• 55% британців підтримують повернення до ЄС станом на 2025–2026 рр. — YouGov

Торгівля: стіна, якої не видно, але яку добре відчуваєш

Після виходу Великої Британії з єдиного ринку і митного союзу 1 січня 2021 року торгівля товарами з ЄС стала складнішою і дорожчою — без формальних мит, але з великим масивом нетарифних бар'єрів. Митна документація, санітарні перевірки, правила походження товарів, затримки на кордоні — усе це збільшує час і витрати для бізнесу.

Результат: товарний експорт до ЄС у 2024 році становив £177 млрд — проти понад £215 млрд у 2017–2019 роках. Він так і не відновився до довоєнних рівнів. При цьому частка ЄС в імпорті скоротилася з 52% до 40%, тоді як частка Китаю і США зросла. Торговельна структура країни змістилася. Але не у бік «нових можливостей», про які казали прихильники виходу, — а просто у бік більш далеких і дорогих постачальників.

«Британські компанії втратили 18 відсотків товарного експорту до ЄС у реальному вираженні порівняно з 2019 роком». Найбільше постраждали малі фірми, які просто відмовились від продажів до Союзу через зростання витрат на відповідність вимогам» — Федеральний резервний банк США, аналіз наслідків Брекзиту, січень 2026 р.

Бюджетна відповідальність (OBR) у своїх прогнозах 2025 року зберегла оцінку: Брекзит зменшить довгострокову продуктивність Великої Британії на 4% порівняно зі сценарієм членства в ЄС. Це цифра не за один рік — це постійне, структурне відставання.

Економіка в цілому: збиток повільний, але великий

Парадокс Брекзиту полягає в тому, що його вплив дуже важко побачити в реальному часі. Немає одного великого удару — є тихе накопичення відставання. Дослідники CEPR у 2025 році зробили масштабний огляд, поєднавши макро- і мікродані: висновок виявився невтішним.

Що кажуть економісти

До 2025 р. ВВП на душу населення Великої Британії був на 6–8% нижчим, ніж міг бути без Брекзиту. Інвестиції — на 12–18% нижчими. Зайнятість — на 3–4%, продуктивність — також на 3–4%. Прогнози 2016 року щодо розміру збитків виявилися правильними — але помилковими щодо часового горизонту: наслідки прийшли повільніше, але й не припиняються.

Що відчули люди

Лондонський мер у 2024 р. підрахував: середній британець втратив майже £2 000 через Брекзит, середній лондонець — £3 400. Bloomberg Economics оцінює щорічний збиток від Брекзиту в 2025–2026 роках на рівні £100–200 млрд. Це більше, ніж країна коли-небудь платила за членство в ЄС.

Важливо, що збитки розподілені нерівно географічно. Дослідження 2024 року показало: Брекзит зменшив регіональну нерівність, але зробив це через «вирівнювання донизу» — найбільших втрат зазнали Лондон і Мідлендс, які раніше були локомотивами зростання. Більш процвітаючі регіони постраждали більше. Загалом країна стала біднішою і менш нерівною одночасно — не зовсім те, що мали на увазі прихильники Brexit.

Три країни — три різні досвіди

Англія

Серце голосування за вихід — і найбільший постраждалий. Показник ВВП знизився на ~7 п.п. Відносно контрфактичного сценарію. Особливо постраждали прибережні міста і колишні промислові центри, які голосували за Brexit з надією на «повернення контролю».

Шотландія

Проголосувала 62% за Remain — і зазнала найбільшого відносного збитку: ~8,7 п.п. ВВП. Незалежність знову стала актуальною темою. Шотландська влада регулярно нагадує, що незалежна Шотландія могла б окремо вести переговори про членство в ЄС.

Пн. Ірландія

Парадоксальний виняток: завдяки Віндзорській рамковій угоді залишилась фактично в єдиному ринку ЄС. Торгівля з Республікою Ірландія зросла. Але ціна — нові перевірки товарів із материкової Британії та постійне питання про конституційний статус регіону.

Ситуація в Північній Ірландії — мабуть, найдивніший результат усього процесу. Регіон, де питання кордону могло підірвати Белфастську угоду і відновити конфлікт, отримав особливий статус. Він і далі торгує з ЄС без митних бар'єрів — але зате має бар'єри з рештою Сполученого Королівства. Це не вирішення проблеми, а її заморозка в дивній рівновазі.

Обіцянки проти реальності

Кампанія Leave будувалася на кількох ключових обіцянках. Тепер, через десять років, можна перевірити кожну з них.

«Ми повернемо 350 млн фунтів на тиждень NHS». Знаменитий напис на червоному автобусі. Ця цифра була хибною ще на момент кампанії — реальний внесок до ЄС після знижок був удвічі меншим. Відповідно до опитувань «відсутність обіцяних інвестицій в NHS» — друга за частотою причина, чому британці вважають Brexit провалом.

«Ми самі укладемо кращі торговельні угоди». Велика Британія справді підписала десятки торговельних угод. Але переважно це угоди про перенесення вже існуючих домовленостей у рамках ЄС у двосторонньому форматі. Жодна з них не компенсує втрат від торгових бар'єрів з ЄС — найбільшим торговельним партнером.

Є один аспект, де Brexit справді виконав обіцяне: «повернення контролю» над міграційною політикою. Велика Британія більше не пов'язана правом ЄС на вільне пересування. Однак загальний рівень міграції після Brexit не знизився — він зріс, просто змінилася географія: менше громадян ЄС, більше з Азії і Африки. Ті, хто голосував за Brexit, щоб зменшити імміграцію, отримали контроль — але не менше мігрантів.

Що думають самі британці

• 55% підтримують повернення до ЄС (YouGov, 2025–2026)
• 11% вважають Brexit більшим успіхом, ніж провалом
• 8% сказали, що Brexit особисто вплинув на них позитивно

Зсув у громадській думці, якщо відверто, разючий. У квітні 2021 року лише 43% вважали Brexit помилкою. До 2025 — вже 55%. Навіть серед тих, хто голосував за вихід, лише кожен п'ятий вважає вплив на економіку позитивним. Але «сумуємо за Brexit» не означає «хочемо повертатися» — реальної політичної коаліції за вступ до ЄС поки не існує. Лейбористи правлять, але Стармер чітко заявив, що в його термін повернення до ЄС, єдиного ринку або митного союзу не буде.

«Лише 11 відсотків кажуть, що Brexit виявився більшим успіхом, ніж провалом. Це найнижча цифра з усіх, про які ми запитували» — YouGov, опитування до п'ятирічного ювілею Brexit, січень 2026 р.

Фінансові ринки та Лондон: виграш на обмін — програш за суттю

Є один сектор, де Brexit мав неочікуваний ефект у перші роки: фінансові ринки. Падіння фунта стерлінгів після 2016 року збільшило доходи в іноземній валюті у великих міжнародних компаній, що відбилося у рості їхніх акцій. Лондонська біржа якийсь час виглядала відносно стійкою. Але це ефект валютної арифметики, а не реального зростання.

Натомість фінансовий сектор зазнав структурних втрат: понад 7 000 фінансових компаній перенесли активи або персонал до ЄС після Brexit, щоб зберегти доступ до єдиного ринку. Франкфурт, Амстердам і Дублін виграли від цього переміщення.

Чи є вихід — і чи повернеться Великобританія?

Питання про повернення до ЄС поки що лишається риторичним. Формально жодна велика партія його не ставить. Лейбористи зосереджені на поступовому «скиданні температури» у відносинах — укладають нові угоди у сфері оборони, науки, деяких торговельних питань. Це не вступ і не «м'який Brexit» — це прагматика.

Але саме питання про зближення нікуди не зникло. 53% британців підтримали б повернення до ЄС на референдумі, проведеному у квітні 2026 року, і ця частка зростає. При цьому сам процес вступу — якби він розпочався — вимагав би прийняття євро, вступу до Шенгену та узгодження тисяч правил, від яких Велика Британія відійшла за ці роки. Технічно і політично це набагато складніше, ніж виглядає в цифрах опитувань.

Брекзит — один із найбільш вивчених природних експериментів у сучасній економіці. Він чітко показав: вихід з глибоко інтегрованого торговельного блоку, навіть без мит, завдає реального і тривалого збитку. Не відразу, не одним ударом — а повільно, рік за роком, у вигляді скромніших зарплат, дорожчих товарів, менших інвестицій і скороченої кількості робочих місць. Масштаб цього збитку приблизно відповідав тому, що прогнозували економісти ще у 2016 році — і якому тоді мало хто хотів вірити.

Урок тут не обов'язково про те, чи була ідея Brexit правильною або хибною з суверенітетного погляду — це питання цінностей, і воно залишатиметься дискусійним. Але з економічного погляду рахунок поданий. І він виявився набагато більшим, ніж обіцяли ті, хто закликав голосувати «Leave».