Україна після кризи: які реформи здатні зупинити демографічний колапс і запустити стале зростання

Є питання, яке в розпалі війни звучить майже непристойно — але без відповіді на нього перемога виявиться порожньою: для кого ми відбудовуємо Україну?

Населення країни скоротилося з 48,5 мільйона у 2001 році до приблизно 31 мільйона на початку 2025-го. Війна, еміграція і обвал народжуваності злилися в одне з найстрімкіших демографічних падінь в новітній історії.

Коефіцієнт фертильності обвалився до 0,7 дитини на жінку — один з найнижчих показників у світі за всю історію спостережень.

Цифри невблаганні. Але вони не є вироком — якщо діяти зараз, системно і без ілюзій.

Масштаб катастрофи: що ми маємо

Перш ніж говорити про реформи, треба чесно оцінити вихідну точку.

Станом на 31 грудня 2025 року загальна вартість відновлення та реконструкції України оцінюється майже у 588 мільярдів доларів протягом наступного десятиліття — це майже втричі перевищує номінальний ВВП країни за 2025 рік.

Дефіцит бюджету сягає близько 20% ВВП у 2025–2026 роках, а державний борг наближається до 120% ВВП у 2026-му — порівняно з 50% ВВП у 2021 році.

Рівень бідності у 2025 році, за оцінками Світового банку, становить близько 37% — порівняно з 20% у 2021-му. Близько 9 мільйонів людей потребують термінової підтримки.

Разом внутрішньо переміщені особи та біженці за кордоном становлять близько 22% довоєнного населення України.

Серед цих людей непропорційно багато освічених жінок і дітей — людський капітал, без якого відновлення неможливе.

Але є і підстави для обережного оптимізму. Приватний сектор виявив разючу стійкість. Цифрова держава Дія і система ProZorro стали реальними інструментами. І є чіткий реформаторський горизонт — вступ до ЄС, який може стати для України тим самим, чим він став для Польщі.

Повернення людей: найважливіша реформа

Усі інші реформи втрачають сенс без вирішення головного питання — повернення мільйонів українців додому.

Безпека, територіальна цілісність та економічне й інституційне покращення визначені як основні чинники, що впливають на бажання повернутися. Але більшість дослідників погоджуються: з часом схильність до повернення знижується.

Серед зайнятих українських біженців лише 39% змогли працювати за своїм фахом. Але рівень зайнятості зріс з 42% у 2022 році до 56% у 2024-му.

Люди вкорінюються. Час грає проти України.

Кожен четвертий підліток в Україні розглядає еміграцію — і, що важливо, безпека перебуває в кінці списку мотивів. Головне — самореалізація, якісна освіта і можливості.

Що це означає для реформ? По-перше, безпека є необхідною, але недостатньою умовою повернення. По-друге, Україна конкурує з Берліном, Варшавою і Лондоном — і мусить виграти цю конкуренцію не лише серцем, а й гаманцем.

Конкретні кроки:

Потрібна програма "Повернись і побудуй" — не декларативна, а з реальними інструментами: податкові канікули для тих, хто повертається і відкриває бізнес; субсидовані іпотечні програми для відновлення зруйнованого житла; прискорена нострифікація іноземних дипломів і кваліфікацій, здобутих за кордоном; портативна соціальна страховка, щоб повернення не означало втрати всього накопиченого.

Розробники економічної політики у CEPR наполягають на "подвійному підході": одночасно підтримувати тих, хто обирає повернення, і знаходити стійкі механізми залучення тих, хто залишається за кордоном, до відновлення країни — через інвестиції, перекази і дистанційну зайнятість.

Діаспора — це не втрачені люди. Це потенційний капітал, якщо держава навчиться з нею працювати.

Приватний сектор замість держави: єдина реалістична модель зростання

Україна не може відбудувати себе на державні гроші. Їх просто немає в потрібному обсязі. Єдина реалістична модель — приватні інвестиції, підкріплені надійними інституційними гарантіями.

Стратегія уряду "Економіка майбутнього України" (UEF) зосереджена на макрофіскальній стабільності, реформах управління і верховенства права, динамізмі приватного сектору, відбудові інфраструктури та інвестиціях у людський капітал.

Розкриття повного потенціалу приватних інвестицій залежить від стійких реформ для покращення бізнес-середовища, посилення конкуренції та розширення доступу до фінансування.

Але тут є критичний вузол. Потік капіталу з обмеженими наглядовими можливостями є запрошенням до масової корупції.

Реформа без антикорупційної архітектури — це просто перерозподіл ресурсів між тими, хто першим встигне до них дістатися.

ОЕСР рекомендує Україні створити середовище, що сприяє різноманітним інвестиціям та діяльності, а не покладатися на специфічні стимули чи регуляторні втручання — саме це допоможе стимулювати зростання і підтримати економічну конвергенцію України з європейськими та країнами ОЕСР.

Що потрібно зробити:

Повна дерегуляція малого і середнього бізнесу за зразком успіху Diia Business. Спрощення дозвільної системи до принципу "мовчазної згоди" — якщо держава не відповіла вчасно, дозвіл вважається виданим. Страхові механізми для іноземних інвесторів, що нівелюють воєнні і політичні ризики. Розвиток ринків капіталу — ринки капіталу в Україні залишаються нерозвиненими, що обмежує доступ підприємств до довгострокового фінансування.

Трансформація структури економіки: від пшениці до знань

Один із найтихіших, але найнебезпечніших трендів — деградація економічної складності України.

На початку 2000-х металопродукти становили 33% загального експорту, а послуги — 22%. До 2021 року сільське господарство стало домінуючим сектором, піднявшись до 34% — майже у дев'ять разів більше, ніж у 2000 році.

Це не диверсифікація. Це регрес. Країна, що стає дедалі більш залежною від commodities, стає дедалі більш вразливою до зовнішніх шоків і не може забезпечити високооплачувані робочі місця для освіченого населення.

Вихід — цілеспрямована ставка на ІТ-сектор, де Україна вже має глобально конкурентні позиції, на оборонні технології та подвійного використання інновації, на переробну промисловість з високою доданою вартістю і на зелену енергетику як основу відновлення енергетичної незалежності.

В короткостроковій перспективі продуктивність можна суттєво підвищити за рахунок просування цифровізації і дерегуляції економічного ландшафту. Спираючись на успіх таких платформ електронного урядування, як Дія та ProZorro, необхідно розширити ці інструменти на рівень громад для забезпечення ефективного використання ресурсів.

Людський капітал: інвестиції, що окупляться через покоління

Середні бали PISA знизилися на 38 пунктів між 2018 і 2022 роками — це еквівалент втрати двох років навчання.

Діти, які зараз ростуть в умовах війни і вимушеного переміщення, стануть трудовими ресурсами України 2040-х років. Те, що ми вкладаємо в них сьогодні — або не вкладаємо — визначить, яку країну ми отримаємо.

Хронічні хвороби різко зросли, причому 36% випадків торкаються людей працездатного віку.

Без системної реформи охорони здоров'я — не косметичної, а структурної — Україна програє демографічну гонку ще до того, як вона розпочнеться.

51% учасників опитування Chatham House вважають, що допомога воєнному поколінню молодих людей у доступі до якісної освіти є ключем до успіху відновлення.

Це не благодійність. Це стратегічна інвестиція.

Необхідний пакет:

Масштабні програми психологічної реабілітації — для ветеранів, переселенців, дітей, які пережили окупацію; реформа університетської освіти з фокусом на практичні навички, необхідні для відновлення і цифрової економіки; медична реформа другого покоління з переходом від лікування до профілактики; і — можливо, найважливіше — програма підтримки народжуваності, яка враховує реальні причини низького TFR: не відсутність дитячих допомог, а відсутність впевненості у майбутньому, житла та стабільної роботи.

Євроінтеграція: не мета, а інструмент

Польський приклад — не міф, а задокументований результат. Країна, що на початку 1990-х була на одному рівні з Україною, сьогодні у декілька разів заможніша. Різниця — послідовна євроінтеграція і реформи, які вона вимагала.

Загальновизнано, що досягнення членства в ЄС і надійний інституційний реформаторський якір, який воно забезпечує, разом із широко фінансованим новим "Планом Маршалла" для відновлення України, поставлять країну на швидкий шлях до відновлення та економічного процвітання.

Але ЄС — це не манна небесна. Це сувора система вимог: незалежна судова влада, реальна боротьба з корупцією, відкрите конкурентне середовище, захист прав власності. Саме ці вимоги є не перешкодами на шляху до членства, а умовами виживання незалежно від нього.

ОЕСР(Організація економічного співробітництва та розвитку) наголошує, що зміцнення державних фінансів і впровадження потужних структурних реформ, що стимулюють зайнятість та інвестиції бізнесу, стануть ключовими для стійкого відновлення. Після поліпшення безпекової ситуації Україна має великий потенціал для досягнення реконструкції, яка підвищить доходи та добробут її людей до рівня конвергенції з країнами ОЕСР.

Реформи заради кого?

Демографічна криза України не виникла з нічого і не зникне сама по собі. Вона є результатом десятиліть недостатнього врядування, корупції, браку економічних можливостей — і загострена війною до критичної точки.

Але Україна має унікальний шанс: відбудовувати не те, що було, а те, що має бути. Нову енергетичну систему. Нову цифрову інфраструктуру. Нові інституції. Нову соціальну угоду між державою і громадянином, в якій держава перестає бути загрозою і стає партнером.

Час спрацьовує проти нас у демографії: аналіз 53 постконфліктних випадків між 1989 і 2008 роками показує, що навіть через десятиліття після закінчення конфліктів повернулася лише третина біженців. Темп повернення також має тенденцію досягати піку протягом перших п'яти років після конфлікту.

Це означає, що вікно для повернення українців відкрите — але не назавжди. Реформи потрібні не через десять років після перемоги. Вони потрібні зараз, щоб перемога мала сенс.

Україна виживає в умовах, за яких більшість держав би вже зламалися. Це не привід для самозаспокоєння — це доказ того, що потенціал є. Питання лише в тому, чи вистачить політичної волі перетворити його на результат.