ПМЕФ-2026: Шафран від Талібану і Мистецтвознавець від США

Петербурзький міжнародний економічний форум відбувся 3–6 червня 2026 року у конгресно-виставковому центрі «Експофорум» поблизу Санкт-Петербурга. Це вже 29-й за рахунком захід. І, мабуть, найбільш показовий — не тим, що там відбулося, а тим, чого там не відбулося.

Хто приїхав і чому це важливо

У 2019 році ПМЕФ відвідали понад 19 000 учасників зі 145 країн. Серед гостей були керівники Boeing, Shell, TotalEnergies, Huawei та десятків інших мегакорпорацій. На форум приїжджали китайський лідер Сі Цзіньпін, генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш, прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе, прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді.

Форум 2026 року виглядав принципово інакше.

З іноземних лідерів — президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв і президентка Танзанії Самія Сулуху-Хассан. Китай надіслав Хань Чженя — людину, яка не входить до ЦК Політбюро КПК і є, за суттю, символічною фігурою в китайській ієрархії. Від міжнародного бізнесу на економічному форумі не було нікого — крім саудівських нафтовиків.

Делегацію США, яка вперше за роки повернулась на форум, представляв Родні Мімс Кук — голова Федеральної комісії зі витончених мистецтв, призначений на цю посаду лише у січні 2026 року. Він є фахівцем із пам'яток і має нульовий стосунок до міжнародної економіки чи торговельної дипломатії.

Делегат із сфери декоративних мистецтв на «Давосі» для Росії — це не дипломатична тонкість. Це точне відображення статусу заходу.

Окремим штрихом до загальної картини стали представники «Талібану», чий прапор майорів біля «Експофоруму» на цілком законних підставах — у 2025 році Верховний суд РФ офіційно виключив організацію зі списку терористичних. Прибули вони із пропозиціями постачати до Росії сухофрукти, горіхи, килими та спеції.

Ось вам і «глобальний» економічний форум.

Тло форуму: атаки під час сесій

ПМЕФ-2026 стартував під звуки вибухів. Просто в момент відкриття форуму горів нафтовий термінал у Санкт-Петербурзі, аеропорт Пулково був паралізований. Україна вдарила по порту Кронштадту і кораблях у ньому.

Символізм важко перебільшити: «найпрестижніший діловий майданчик Росії» відкривається під запах диму від нафтового терміналу.

Офіційні підсумки: цифри і реальність за ними

Кремль традиційно намагається наповнити форум рекордними «цифрами угод». Деталей із контрактними сумами 2026-го офіційно не оприлюднено на момент написання матеріалу, але логіка попередніх років зберігається: більша частина «підписаних угод» — це або вже узгоджені наміри між державними структурами, або підписи під документами, виконання яких ніхто серйозно не відстежує.

Головний переговорник Кремля Дмитрієв оголосив про підписання угоди «про початок проєктування» тунелю між Чукоткою і Аляскою. Американська сторона не зробила жодного коментаря щодо цієї угоди.

Тунель, що будується між Росією і США без відома США, — мабуть, найточніша метафора інформаційного стану, в якому Москва перебуває.

Ключові меседжі Путіна: «стабільність», яку ніхто не переконав

На пленарній сесії Путін, як завжди, демонстрував впевненість у стабільності. Говорив про «технологічний суверенітет», «розворот на Схід», зростання несировинного сектору. Критикував санкції як «незаконні» і «неефективні».

Реальний фон виглядав принципово інакше. Кремль заговорив про необхідність завершення війни для порятунку економіки — про це написав Reuters. Лише у першому кварталі 2026 року 6 відсотків підприємств припинили діяльність. Митні надходження впали до найнижчого рівня з початку повномасштабного вторгнення. Бюджетний дефіцит за перший квартал поточного року — 4,5 трильйона рублів, а сукупна «діра» за 2022–2025 роки — майже 15 трильйонів.

Як прокоментував політтехнолог Олег Пастернак: «Кремль демонструє — дивіться, до нас їдуть, із нами говорять. Це створює враження, що ізоляції Росії не існує. Але це враження штучне».

Настрої бізнесу: між плакатом і реальністю

Тут починається найцікавіше і найважливіше. Офіційний наратив форуму і реальні настрої підприємницького середовища розходяться приголомшливо.

Аналітики описують ситуацію прямо: бізнес втомився від війни, яка знищує перспективи розвитку. Мова йде не про ідеологічну чи громадянську позицію — мова про суто прагматичний розрахунок. Підприємства не можуть планувати через непередбачуваність умов, нестачу персоналу, неможливість залучати іноземне обладнання і технології.

Конкретні цифри підтверджують ці настрої.

У першому кварталі 2026 року ВВП Росії скоротився на 0,3%. Очікувалося зростання на 1,3%. Обробна промисловість скоротила випуск на 2,9% лише за перші два місяці. Негативна динаміка зафіксована у 20 із 24 галузей. Інвестиції в основний капітал впали на 5,3% у четвертому кварталі 2025 року і продовжують знижуватися.

За даними Служби зовнішньої розвідки України, жорстка монетарна політика Центробанку методично вимиває інвестиційну активність з економіки. При ключовій ставці в 21 відсоток кредитування реального сектору фактично заморожене. Бізнес, що хотів би інвестувати у розширення, не може собі цього дозволити через вартість грошей. Бізнес, що хотів би вийти на зовнішні ринки, не може через санкції. Бізнес, що хотів би залучити кваліфіковані кадри, не може — вони або пішли на фронт, або виїхали за кордон.

Поєднання всіх цих факторів одночасно — це не тимчасова криза, яку можна перечекати. Це структурна стагнація, що поступово переходить у системну деградацію.

Графік. Ключові макроекономічні показники Росії 2024–2026

Що від форуму залишилось реального

Попри весь театральний характер заходу, кілька речей ПМЕФ-2026 таки показав або підтвердив.

По-перше, Росія зберігає обмежений доступ до ринків Глобального Півдня — Узбекистан, Танзанія, афганські торгівці прянощами. Це не нуль. Але це й не «багатополярний світ», про який говорив Путін.

По-друге, Саудівська Аравія залишається одним із небагатьох реальних ділових партнерів Росії у нафтовій сфері — зв'язок через ОПЕК+ зберігається. Але навіть саудити ведуть цей діалог у форматі нафтових операторів, а не стратегічних союзників.

По-третє, Китай демонструє все більш холодний розрахунок: замість Сі приїхав декоративний чиновник. Пекін продовжує закуповувати нафту і газ, але не бажає публічно асоціюватися з РФ на такому рівні, щоб ризикувати відносинами із Заходом і своїм власним міжнародним іміджем.

Повернення американського представника на форум після кількох років відсутності — навіть якщо це людина з мистецтвознавчим профілем — є символічним сигналом на тлі триваючого зближення Трампа з Путіним. Це та мінімальна нормалізація присутності, яку Кремль хотів отримати й отримав.

«Шоу для лояльних»: яку функцію виконував ПМЕФ у 2026 році

Аналітики і коментатори дійшли консенсусу: ПМЕФ більше не є економічним форумом у будь-якому функціональному сенсі. Він перетворився на інструмент внутрішньої і зовнішньої пропаганди.

Для внутрішньої аудиторії форум демонструє, що «до нас їдуть», що ізоляції «не існує», що бізнес «нормально працює». Телевізійні кадри із залами, де є люди, і столами, де підписуються документи — це все, що потрібно для внутрішнього споживання.

Для зовнішньої аудиторії — це спроба розмити образ повної ізоляції. Навіть якщо приїжджають лише торгівці прянощами і відряджений мистецтвознавець із США, Кремль фіксує: «США були на ПМЕФ».

Але є принципова відмінність між «були» і «вклали». Жодної серйозної іноземної інвестиції на ПМЕФ-2026 не оголошено. Жодного контракту з корпорацією зі списку Fortune 500 не укладено. Жодного зобов'язання про технологічну співпрацю із серйозним міжнародним партнером не підписано.

Стратегічна пастка: чому це важливо для майбутнього

Чим довше триває війна, тим сильніше Росія відстає від світу, втрачає технології, таланти та ринки. Це не просто економічна стагнація — це стратегічна пастка для Кремля.

Механізм пастки виглядає так. Висока ключова ставка стримує інфляцію, але вбиває інвестиції. Бюджетний дефіцит фінансується через скорочення соціальних видатків і підвищення податків, але це б'є по споживчому попиту. Браки кадрів через мобілізацію підвищують зарплати, що роздмухує інфляцію — і змушує ЦБ тримати ставку. Зачарований круг.

Рецесія вже не є ризиком — вона є реальністю. Падіння ВВП на 0,3% у першому кварталі 2026 року — при уряді, що прогнозував зростання на 1,3%, — є цифрою, що красномовно говорить про розрив між пропагандою і дійсністю.

Підсумок: форум без майбутнього

ПМЕФ 1997 року задумувався як місце, де Росія демонструє свої економічні амбіції світові. ПМЕФ 2006 року — де вона оголошувала про розподіл сировинного багатства. ПМЕФ 2019 року — де вона позиціонувала себе як серйозного гравця глобальної економіки.

ПМЕФ 2026 року — це місце, де Росія демонструє свою витривалість у власній ізоляції. Де таліби пропонують шафран замість Boeing. Де Китай надсилає заступника заступника. Де США надсилають знавця архітектурних пам'яток. Де Путін говорить про «стабільність» на тлі палаючого нафтового терміналу.

Форум відбувся. Контракти «підписано». Газети написали. Але результату — у сенсі реальних інвестицій, технологій, ринків, капіталів — немає. Є декорація, збудована з реквізиту, що поступово розсипається.

Найточніше сформулював аналітик: «Путін може скільки завгодно говорити про стабільність, але цифри і настрої на ПМЕФ показують інше: війна виснажує Росію швидше, ніж вона виснажує Україну».