Терор як зброя: анатомія російської стратегії проти мирного населення України

Від Бучі до Тернополя, від фільтраційних таборів до знищення енергетики — Росія послідовно застосовує терор цивільного населення як системний інструмент. Але чи досягла ця стратегія своєї мети?

Є стратегії, які виглядають жорстоко, але мають воєнну логіку. А є такі, що руйнують самі себе — бо побудовані на хибних припущеннях про природу народу, якого намагаються зламати. Саме таку стратегію обрала Росія проти України: систематичний терор мирного населення як інструмент деморалізації, виснаження і знищення ідентичності.

Понад три роки повномасштабної війни дають достатньо матеріалу для аналізу цієї стратегії — її архітектури, інструментів і, що найважливіше, її провалу.

На разі відомо про:

• 2 514 цивільних загинули у 2025 р. — рекорд від початку вторгнення (ООН)
• 12 142 мирних жителів поранено у 2025 р. — на 31% більше, ніж у 2024-му
• 817 медичних закладів пошкоджено або зруйновано з 2022 р. (ООН)

Архітектура стратегії: три рівні терору

Російська стратегія проти мирного населення не є хаотичною — вона має чітку ієрархію цілей. Перший рівень — фізичне знищення: вбивства, катування, масові розстріли на окупованих територіях. Буча, Ірпінь, Херсон — географія злочинів, задокументована сотнями слідчих. Другий рівень — виснаження: систематичні удари по цивільній інфраструктурі, покликані зробити життя нестерпним. Третій рівень — культурне знищення: депортації дітей, «русифікація» освіти, знищення пам'яток — спроба ліквідувати саму Українську ідентичність.

Рівень І — Окупація і фільтрація

Коли російські сили захоплювали населені пункти, вони впроваджували систему «фільтраційних таборів» — механізм, запозичений із радянських практик НКВД. Через 27 задокументованих таборів пройшло від 900 тисяч до 1,6 мільйона українських громадян, включно з тисячами дітей.

«Людей затримували, піддавали катуванням — биттю, електрошоку, погрозам розстрілу. Дітей відривали від батьків. Документи конфісковували, телефони обшукували, контакти зберігали»

— Amnesty International, звіт «Як тюремний конвой», 2022

Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування подій в Україні кваліфікувала депортацію і примусове переміщення дітей як злочини проти людяності. Тих, кого вважали «небезпечними», утримували безстроково; решту депортували вглиб Росії — без документів, що фактично робило неможливим повернення додому.

Рівень ІІ — Удари по інфраструктурі: зброя холоду й темряви

З березня 2024 року Росія перейшла до масштабних систематичних атак на українську енергетику. Логіка проста і цинічна: знищити опалення і електрику взимку — і люди самі покинуть міста або зломляться морально.

Хронологія:

• Березень 2024 Початок масштабних атак на ТЕС і ГЕС — знищено понад 8 ГВт генеруючих потужностей, ~40% від наявних у системі
• Квітень 2024 Знищення Трипільської ТЕС — найбільшої електростанції Київської області
• Вересень 2024 1 110 пусків ракет і дронів лише за один місяць — рекорд інтенсивності
• Серпень 2025 Понад 2 900 нових атак на енергетику з березня 2025 р. — Міненерго України
• Вересень 2025 Наймасовіший одиночний удар — 823 ракети і дрони за раз
• Листопад 2025 Удар по Тернополю: 38 загиблих (8 дітей) у житловому будинку — найсмертоносніша атака 2025 року

У 2025 році Росія перейшла до нової тактики — «марафону терору»: розтягування повітряних тривог на 10–14 годин поспіль. Експерти пояснюють подвійний ефект: психологічне виснаження населення, яке годинами не може нормально жити, і фізичне виснаження систем ППО, що змушені працювати безперервно.

Рівень ІІІ — Атаки на м'яку ціль: лікарні, школи, діти

Особливо показовим є вибір цілей. Незалежна комісія ООН зафіксувала: російські сили систематично атакували медичні заклади, школи та служби першої допомоги — незважаючи на їх особливий захист за міжнародним гуманітарним правом. Станом на початок 2026 року пошкоджено або зруйновано 817 медичних закладів України.

Удари по освіті

У червні 2025 р. удар по ліцею в Білгород-Дністровському завдано вдень, коли там перебували люди. Слідчі ООН не виявили жодних ознак військових об'єктів поблизу. Загинули щонайменше 24 особи, понад 300 поранено.

Удари по медицині

Ракетний удар по Полтаві 3 вересня 2024 р.: 59 загиблих, 328 поранених — удар накрив і сусідню лікарню. 4 вересня — удар по центру Львова: загинули 7 людей, зокрема троє дітей 7 та 14 років.

Культурне знищення: депортація як ідентицид

Окремим виміром стратегії є спроба знищити українську ідентичність — те, що правники називають «культурним геноцидом». Із захоплених територій вивозяться українські книги з бібліотек, музейні артефакти, культурні цінності. Натомість запроваджується система «русифікованої» освіти.

Центральне місце займає депортація дітей. Оцінки коливаються від 19 393 до сотень тисяч — залежно від методики підрахунку. Міжнародний кримінальний суд у березні 2023 року видав ордер на арешт Путіна і дитячого омбудсмена Росії саме за ці злочини.

«Тих, кого вважали загрозою, утримували безстроково. Решту депортували до Росії — без документів, фактично позбавляючи можливості повернутися»

— Державний департамент США, доповідь про фільтраційні операції

Чому стратегія провалюється: шість причин

• Хибна передумова Стратегія ґрунтується на тезі, що «українців як нації не існує». Але саме агресія зцементувала українську ідентичність як ніколи раніше.
• Деградація зброї Стратегічну авіацію — Ту-95МС, Ту-160, Ту-22М3 — Росія витрачає на терор цивільних замість стратегічних цілей, фактично знищуючи власний потенціал.
• Стійкість суспільства Попри рекордні 2 514 загиблих цивільних у 2025 р., соціологи фіксують зростання, а не падіння рівня готовності до опору.
• Адаптація інфраструктури Україна децентралізує енергосистему, масово впроваджує генератори і сонячні панелі. Удари стають менш ефективними від кожного наступного сезону.
• Міжнародна консолідація Задокументовані злочини ООН, МКС і Amnesty Int. перетворили Росію на міжнародного ізгоя, мобілізуючи підтримку України на Заході.
• Правовий бумеранг Кожен задокументований злочин — це майбутній доказ у судах. Ведеться найбільше розслідування воєнних злочинів у сучасній історії.

Маріуполь: квінтесенція стратегії і її символіка

Маріуполь став найбільш повним втіленням російської стратегії: місто, знищене вщент — щоб потім «звільнити» порожнечу і назвати це перемогою. Офіційна кількість загиблих — 11 362 особи, з них 508 дітей. Але, за словами прокурора Офісу генерального прокурора України, реальне число загиблих може бути у 10 разів більшим.

Маріуполь демонструє внутрішню суперечність стратегії: щоб «завоювати» місто, його треба знищити. А знищений Маріуполь — це вже не «возз'єднання братніх народів», про яке говорить Кремль. Це руїна, яка вимагає десятиліть і мільярдів на відбудову — замість живого українського міста.

Російська стратегія терору проти мирного населення України є злочинною за своєю суттю і контрпродуктивною за результатами. Вона не зламала волю українського суспільства — вона її загартувала. Вона не прискорила капітуляцію — вона забезпечила Росії міжнародну ізоляцію. Вона не стерла українську ідентичність — вона зробила її незнищенною. Те, що починалося як стратегія швидкого залякування, перетворилося на безкінечний аукціон злочинів без стратегічної мети — і з гарантованим вироком на міжнародних трибуналах.