Бюджет Росії тріщить. Але Путін продовжує воювати. Як довго?

Травень 2026 року. Поки у Москві святкували День перемоги, Міністерство фінансів Росії тихо оприлюднило дані, яких Кремль воліло б не помічати: дефіцит федерального бюджету РФ за перші чотири місяці 2026 року сягнув 5,88 трильйона рублів — понад 79 мільярдів доларів — або 2,5% ВВП. Це вже у півтора раза перевищує весь запланований на рік показник.

Ця цифра — не просто бухгалтерська аномалія. Це знімок реального стану економіки країни, що четвертий рік веде виснажливу війну, намагаючись водночас зберегти зовнішній вигляд нормально функціонуючої держави.

Дефіцит 2025-го: п'ять разів більше плану

Перш ніж аналізувати поточний рік, треба зрозуміти, звідки ця прірва почалася.

У 2025 році бюджетний дефіцит Росії майже вп'ятеро перевищив початковий план влади і став рекордним з 2020 року у відсотковому відношенні до ВВП — 5,7 трильйона рублів, або 2,6% ВВП.

Сукупний дефіцит усіх бюджетів Росії у 2025 році досяг 8,291 трильйона рублів — абсолютного рекорду. Якщо порівнювати з 2024 роком, «діра» консолідованого бюджету збільшилася у 2,6 раза. Дефіцит бюджетів регіонів встановив рекорд за два десятиліття доступної держстатистики — 1,5 трильйона рублів.

Загалом 74 регіони з 85 завершили 2025 рік із дефіцитом. У деяких областях немає коштів на виплату зарплат бюджетникам — вони перебувають у «режимі аварійного виживання».

Як це стало можливим попри підвищення податків? Доходи бюджетів усіх рівнів за рік зросли на 6,5% — удвічі повільніше, ніж видатки. Саме через слабкість економіки бюджет не вдається «залатати» коштом підвищення податків: у 2025 році ВВП зріс лише на 1%, а прогнози на поточний рік — ще гірші. 

Графік. Дефіцит бюджету Росії 2023–2026

Чому нафтогазові надходження обвалились

Головний структурний двигун дефіциту — це падіння нафтогазових доходів. Нафтогазові надходження за перші чотири місяці 2026 року зменшилися на 38,3% — до 2,3 трильйона рублів. І це попри те, що на початку квітня російська нафта Urals подорожчала до 116 доларів за барель — майже вдвічі вище від ціни, закладеної у бюджеті.

На початку 2026 року нафтогазові надходження до бюджету РФ скоротились на 50%. У січні витрати федерального бюджету склали 53 мільярди доларів, тоді як доходи впали до 31 мільярда — на 11,6% менше порівняно з минулим роком.

Як це можливо, якщо нафта дорожча? Відповідь — в об'ємах. Удари України по НПЗ і нафтоекспортних портах у 2024–2025 роках суттєво скоротили як переробку, так і морський експорт. Санкції проти «тіньового флоту» ускладнили логістику. Дисконт на Urals відносно еталону Brent залишається значним. А з початку 2025 року підвищення ПДВ до 22% для фінансування війни додало доходів з внутрішнього ринку, але не компенсувало втрат від нафти.

Водночас ненафтогазові доходи зросли на 10,2%, надходження від ПДВ збільшилися на 20,2%. Але видатки за чотири місяці зросли на 15,7% — до 17,6 трильйона рублів і вже охопили близько 40% від річного плану.

Тобто держава вже «з'їла» 40% річного видаткового плану за перші чотири місяці. Якщо цей темп збережеться, до кінця року видатки перевищать план суттєво.

Рецесія: офіційні цифри і реальність

Наразі фіксується скорочення російської економіки в першому кварталі 2026 року — на 1,5% у річному вимірі. Це найгірший показник з часів масових західних санкцій. Економіка Росії входить у рецесію, і жодних перспектив виходу поки немає.

Зростання ВВП цього року переглянули до 0,5–0,7% з попередніх 0,9–1,3%, які були озвучені лише місяць тому. Офіційний прогноз уряду — 1,3% — вже відкрито не відповідає дійсності.

Попри «рекордно низьке безробіття» у 2,1%, насправді ховається стрімке погіршення становища найманих працівників. Зростання номінальних зарплат впало до 8% рік до року у лютому — порівняно з 15,1% у січні та 13,5% за підсумками 2025 року. З урахуванням інфляції це означає фактичне заморожування реальних доходів.

Вперше з 2022 року в РФ скорочуються обсяги бізнесу — на 2,2% за підсумками першого кварталу. Будівельна галузь і обробна промисловість зазнали значного спаду, а інвестиції в основний капітал скоротилися на 5,3% у четвертому кварталі 2025 року.

Понад половина великих компаній у РФ завершила 2025 рік з падінням прибутку, скоротила або повністю заморозила інвестиційні проєкти, а багато хто готується звільняти співробітників.

Як Кремль латає «діру»: методи, що посилюють проблему

Реакція Кремля на бюджетний колапс показова. Методи, що застосовуються, вирішують короткострокові проблеми, але поглиблюють структурні.

З 2026 року Росія підвищила ПДВ до 22% для фінансування війни, але коштів все одно не вистачає. Тому Путін уперше особисто попросив олігархів «скинутись» у бюджет. Не відкидається також запровадження разового додаткового податку на надприбутки великих компаній.

Суть нового «windfall tax» — ставка 20% на надприбутки за 2025 рік. Аналогічний збір у 2021–2023 роках приніс бюджету лише 318,8 мільярда рублів — крапля у морі нинішнього дефіциту.

Кремль посилює нагляд за фінансовим сектором: податківці отримають автоматичний доступ до даних Центробанку про фізичних осіб з доходами від 2,4 мільйона рублів. Центробанк зобов'язуватиметься «виявляти будь-які аномалії».

Один із найбільш промовистих симптомів: однією з мір стало перенесення заборони на ставки в букмекерських конторах для боржників — тобто навіть регулювання азартних ігор стало елементом бюджетного менеджменту.

Центральний банк Росії утримує ключову ставку на рівні 21% — рекордну для сучасної Росії. Це роблять, щоб стримати інфляцію і зберегти рублеві заощадження усередині країни. Але висока ставка вбиває кредитування і душить реальний сектор.

«Подарунок Трампа»: іранський фактор як тимчасовий буфер

Є один чинник, що суттєво ускладнює прогнози і дає Путіну короткострокову передишку.

Деякі українські економісти вказують, що нафтові доходи дозволять, якщо не врятувати, то значно зменшити дефіцит. Ректор Міжнародного інституту бізнесу Олександр Савченко підрахував: якщо війна в Ірані триватиме, а нафта залишиться дорогою, Москва може заробити до 40–45 мільярдів доларів. Через «подарунок Трампа» — іранський конфлікт, що підняв ціни на нафту, — дефіцит може скоротитись з 8–9 трильйонів до 5 трильйонів рублів.

Тобто американська воєнна операція проти Ірану, ненавмисно, стала найбільшим фінансовим подарунком Путіну за роки санкцій. Дорога нафта дає Кремлю ресурс на кілька кварталів. Але це не вирішення — це відстрочка.

Навіть із дорогою нафтою — якщо Urals тримається біля 116 доларів — дефіцит 2026 року очікується понад план. А якщо ціни впадуть через урегулювання іранського конфлікту — вся картина погіршиться різко.

Перспективи: три сценарії

Перший сценарій — «ціна на нафту тримається, дефіцит стабілізується». За умови збереження іранської напруги і нафти вище 100 доларів Росія закриє рік із дефіцитом у 5–6 трильйонів рублів. Болісно, але не катастрофічно. Резервний фонд ще не вичерпаний до нуля. Кремль продовжує воювати.

Другий сценарій — «нафта падає, криза прискорюється». Якщо іранське врегулювання знизить ціни або удари по портах суттєво скоротять об'єми — дефіцит бюджету Росії у 2026 році може перевищити 100 мільярдів доларів. Деякі прогнози фіксують можливий ріст дефіциту до 130 мільярдів доларів. У такому разі Фонд національного добробуту, скорочений з 2022 по 2024 рік на понад 60%, спустошиться протягом одного-двох років.

Третій сценарій — «структурний колапс». Колишній перший заступник голови Центробанку Олег В'югін вважає, що Росія входить у 2026 рік з підвищеними податками та високою процентною ставкою, у результаті чого може «статися рецесія». Рецесія вже фіксується. Питання в тому, чи переросте вона у щось глибше — ланцюжок банкрутств у корпоративному секторі, банківська нестабільність, обвал рубля. Це сценарій, до якого Москва найбільше не готова.

У грудні 2025 року Washington Post писала: реальний економічний стан Росії значно гірший, ніж хоче показати Кремль. Країна вичерпала внутрішні фінансові резерви, а санкції починають бити по найуразливіших місцях. У лютому 2026 року з'явилося повідомлення, що російські фінансисти попередили Кремль про загрозу кризи вже влітку.

Заморозка вкладів: міф, що стає реальністю

Серед усіх можливих наслідків бюджетної кризи Росії жоден не лякає росіян більше, ніж заморозка банківських депозитів. І ця паніка — не безпідставна.

Початок 2026 року ознаменувався масовими скаргами росіян на незрозумілі блокування банківських карт і рахунків. Представники Центробанку заявили, що кількість скарг знизилася, однак депутати та незалежні експерти дотримуються іншої думки. Голова ЦБ Набіулліна ще в листопаді 2025 року визнала, що в боротьбі з шахраями, можливо, «перегнули ціпка».

Але проблема значно глибша за технічні збої.

За даними української розвідки, у січні 2026 року громадяни Росії зняли з банківських карткових і накопичувальних рахунків понад 19,7 мільярда доларів, повернувши на депозити лише 5,8 мільярда. Чистий відтік із банківської системи склав 13,9 мільярда доларів — другий за масштабом показник з 2010 року.

Депозити пересічних російських вкладників вже стали фінансовим резервом для основних банків РФ, що фактично перебувають на межі кризи через нестачу капіталу. Ці кошти активно використовуються для викупу боргових паперів держави, а також для кредитування держкорпорацій та підприємств ВПК. «Щоб якось прикрити відсутність вкладів на рахунках і убезпечити себе, Кремль готується запровадити обмеження на зняття депозитів», — повідомляють в українській розвідці.

Тобто картина така: банки вже використовують кошти вкладників для фінансування воєнно-промислового комплексу, і якщо люди почнуть масово забирати свої гроші — системи не вистачить.

Механізм пастки: чому заморозка логічна з погляду Кремля

Директор Інституту соціально-економічних досліджень Олексій Зубець попередив: вклади жителів РФ можуть заблокувати в місцевих банках, «щоб не було валу грошей, які виплеснуться на товарний ринок та спровокують інфляцію». За його словами, заморозка не буде тотальною: «При зниженні ставки люди зможуть забирати з банківських рахунків певні суми, але не всі одразу».

Логіка тут залізна. Центробанк тримає ключову ставку на рівні 21%, щоб утримати гроші у банківській системі. Але коли ставку знизять — що неминуче при рецесії — у людей зникне стимул тримати гроші на депозиті. Вони почнуть масово знімати кошти. Ці гроші підуть на споживчий ринок — і підштовхнуть інфляцію, яка і без того вже перевищує офіційні показники. Єдиний спосіб зупинити цей ланцюжок без зниження ставки — заморозити доступ до коштів.

Заступник голови Держдуми з економічної політики Михайло Делягін вже попереджав про серйозні інфляційні ризики і згадав дефолт. «Ми це бачили в умовах дефолту 1998 року, і ми це бачили зараз», — сказав він.

Офіційна позиція: «цього не буде» — з поправкою на реальність

Голова комітету Держдуми з фінансового ринку Анатолій Аксаков назвав чутки про заморозку вкладів «недобросовісною рекламою проти нашої держави». Голова ради директорів «Альфа-банку» Олег Сисуєв категорично виключив таку можливість, нагадавши, що за всю новітню історію Росії ця ідея жодного разу не була реалізована.

Але є суттєва деталь. У лютому 2026 року росіяни поповнили картки і рахунки до запитання на 825 мільярдів рублів, тоді як строкові вклади — лише на 370 мільярдів. Тобто люди самі, без будь-яких офіційних рішень, вже змінили поведінку: вони тримають гроші на короткострокових рахунках, до яких можна швидко дістатися, а не на довгострокових депозитах. Вони готуються до гіршого — хоча й роблять вигляд, що нічого не відбувається.

Банківська система РФ увійшла у фазу системної кризи: така модель — тримати депозити у форматі «короткого тримання» — лише відкладає кризу, підвищуючи ризик різкого відтоку коштів у майбутньому. У підсумку банківський сектор потребуватиме додаткової державної підтримки, що посилить фіскальні ризики і зробить кризу довготривалим чинником.

Три сценарії для банківських вкладів росіян

Перший — «м'яке обмеження». Введення лімітів на щомісячне зняття готівки (наприклад, не більше 100 000 рублів) без формальної «заморозки». Технічно це не заморозка — юридично кошти залишаються «вашими». Але фактично — обмежена доступність. Такий підхід найбільш ймовірний, бо найменш руйнівний для репутації держави.

Другий — «конвертація у воєнні облігації». Частина депозитів, особливо понад певний поріг, може бути примусово конвертована у державні цінні папери з фіксованою прибутковістю. Формально — це «інвестиція», а не заморозка. Прецеденти є — у різних формах це робили СРСР і ряд країн у кризові роки.

Третій — «повна заморозка у кризовій ситуації». Найнебезпечніший сценарій, можливий лише при форс-мажорі: банківській паніці, різкому падінні нафти або зовнішньому шоці. Bloomberg ще у червні 2025 року зазначав, що аналітики ACRA і ЦМАКП прогнозували помірну ймовірність системної банківської кризи до квітня 2026 року. Квітень минув — але структурні проблеми нікуди не зникли.

Для пересічного росіянина ця ситуація означає дуже просту річ: гроші, що лежать на депозиті, вже зараз частково «працюють» на фінансування ВПК. А в якийсь момент може виявитись, що вони ще й «заморожені» — для блага держави, яка воює за рахунок заощаджень тих самих людей, заради яких нібито і воює.

Що це означає для війни

Головне питання, яке стоїть за всіма цими цифрами: чи змусить фінансова криза Путіна піти на мир? Відповідь, якою б неприємною вона не була, — скоріш за все, ні. Принаймні не автоматично.

Авторитарні режими мають здатність перекладати фінансовий тягар на найбільш уразливі верстви населення, стискаючи споживання і соціальні видатки, але зберігаючи військові. Поки Путін контролює силові структури — немає жодного інституційного механізму, що змусив би його капітулювати через дефіцит.

Але є інший механізм — повільніший і менш видовищний. Нестача фінансування починає позначатися на якості озброєнь, логістиці, мотивації командирів, здатності утримувати фронт на великих відстанях. Дефіцит бюджету змушує скасовувати пільги навіть для російських військових. Це не негайний обвал — це поступове гниття боєздатності.

Фінансова криза Росії — не срібна куля. Але це один із ключових чинників, що визначатимуть, скільки ще Путін зможе воювати і на яких умовах він врешті-решт піде на переговори. Рахунок відкрито. Лічильник крутиться.