Війна з Іраном: що США отримали за 6 тижнів боїв

Цілі — не досягнуті

Цілі Трампа включали припинення ядерної програми Ірану, знищення його військового потенціалу та зміну режиму. Але після більш ніж п'яти тижнів боїв президент явно не досягнув жодної з них.

Деякі аналітики стверджують, що війна призвела до появи ще більш жорсткого уряду в Тегерані, який може бути ще більш рішуче налаштований на здобуття ядерної зброї.

Енергетична катастрофа

Ціни на бензин у США зросли на 30% — до 4 доларів за галон станом на 31 березня.

Блокада Ормузької протоки, через яку проходить близько 20% морських поставок нафти та LNG у світі, продовжує тримати енергетичні ринки в напрузі.

Іран отримав нову зброю — контроль над протокою. До війни він дозволяв суднам вільно проходити. Тепер він у "досить потужній позиції", яка дозволяє використовувати це у своїх інтересах значно активніше, ніж раніше.

Союзники — розчаровані

Глобальний стрибок цін на нафту, що боляче вдарив по Європі, Японії та Південній Кореї, похитнув довіру союзників до адміністрації Трампа і спричинив серйозну напруженість у відносинах з ними.

Іспанія, член НАТО, відмовилася надати США свої авіабази, що спровокувало погрозу Трампа урізати торгівлю з країною.

Це лише один симптом глибшої кризи довіри всередині альянсу.

Зупинка крихка

8 квітня набуло чинності тимчасове перемир'я, однак вже після його початку Іран продовжував запускати ракети по Ізраїлю та країнах Перської затоки.

За словами аналітика BCA Research, уряди вже накопичують запаси в очікуванні нового конфлікту — тому ціни на нафту і газ залишатимуться структурно вищими навіть якщо судноплавство відновиться.

Трамп може тимчасово прийняти Іран як "охоронця" протоки — особливо напередодні проміжних виборів і при різко вищих цінах на бензин. Але після виборів зіткнення, швидше за все, відновиться.

Підсумок

За 6 тижнів США отримали: зростання цін на пальне, підрив довіри союзників, нову іранську "зброю" у вигляді Ормузу, і перемир'я, яке самі ж аналітики називають "паузою, а не вирішенням". Без дипломатії, регіональної кооперації та політичної легітимності ризики гуманітарної кризи, економічних потрясінь і ширшої геополітичної ескалації продовжуватимуть зростати.

Питання не в тому, чи буде наступний раунд. Питання — коли.