Дрони вдруге за 3 дні: Московський НПЗ горить, ППО безсила

18 червня 2026 року, ранній ранок. Москва і Підмосков'я прокинулися під гуркіт вибухів. Дрони летіли один за одним — спокійно, майже демонстративно, крізь найщільніше зосереджене протиповітряне прикриття у Росії. Відео з очевидців розлетілися по мережі: колони густого чорного диму над Капотнею, пожежі на резервуарах, злетіли дахи сховищ. Московський НПЗ горів вдруге за три дні.

Мер Москви Сергій Собянін підтвердив: кільком безпілотникам вдалося досягти НПЗ. Він також повідомив про падіння уламків на ринок «Садовод» — одному з найбільших торговельних комплексів столиці, де через роботу власної РЕБ/ППО спалахнула пожежа. У мережі поширилися відео пожеж кількох окремих осередків на заводі — на одному з них чітко видно, як від удару злетів дах паливного резервуара.

Це вже не разовий інцидент. Це системна кампанія, що входить у нову фазу.

Хронологія: два удари за три дні

Перший удар стався 16 червня 2026 року. Саме тоді українські безпілотники атакували Московський НПЗ у районі Капотня. Внаслідок влучання було пошкоджено установку первинної переробки нафти ЕЛОУ-АВТ-6 — серце технологічного процесу заводу. 17 червня Reuters повідомив: завод зупинив переробку нафти. Удар пошкодив ключове обладнання, що забезпечувало понад половину виробничих потужностей підприємства.

Другий удар стався вночі та вранці 18 червня. У мережі з'явилися відео, як дрони спокійно і методично летять над московською агломерацією — знову до Капотні. Знову пожежа. Знову стовп диму над окраїною міста, що за 15 кілометрів від Кремля.

Між двома атаками — менше ніж 48 годин. Завод, що встиг отримати серйозні пошкодження і, судячи з усього, ще не відновив повноцінну роботу, був знову атакований.

Серед підрозділів, причетних до операцій, називали 1-й окремий центр, підрозділи ССО, ГУР МО, СБУ, а також бригади Nemesis, «Рейд» та «Птахи Мадяра».

Що таке Московський НПЗ і чому він настільки важливий

Московський нафтопереробний завод — офіційна назва «АТ «Газпромнефть — Московський НПЗ»» — є одним із найбільших і найстаріших нафтопереробних підприємств Росії. Його виробнича потужність становить близько 11 мільйонів тонн нафти на рік. Завод розташований у районі Капотня приблизно за 15 кілометрів від Кремля.

Підприємство забезпечує близько 40–50% потреб Московського регіону у бензині та дизельному паливі, а також постачає авіаційне пальне для військових потреб. За деякими оцінками, його частка у забезпеченні столиці та області бензином сягає 70%.

Це означає, що Москва — найбільше місто Росії з населенням понад 12 мільйонів людей — критично залежить від одного підприємства для постачання основного виду рідкого палива. Не від мережі заводів, розподілених по регіону. Від одного. У районі Капотня.

Завод входить до паливно-логістичного ланцюга столичної агломерації як безальтернативний вузол: альтернативне постачання з інших регіонів технічно можливе, але вимагає часу, додаткових витрат і ресурсів транспортної інфраструктури, яка сама вже перевантажена.

У 2024–2026 роках підприємство вже неодноразово ставало ціллю атак. Найпомітніші інциденти фіксувалися у вересні 2024-го та травні 2026-го, після яких робота заводу тимчасово зупинялася. Проте червень 2026-го — це перший випадок двох ударів підряд за 48 годин.

ППО Москви: провал найзахищенішого периметру Росії

Тут починається найбільш показова частина всієї картини.

Собянін у своїх повідомленнях підвищував цифри збитих дронів у режимі реального часу: о 06:00 — нібито 2 збиті, о 07:26 — 15, о 08:01 — 25, о 08:06 — 60. Міноборони РФ загалом заявило про 172 збитих дрони протягом ночі 16 червня. Під час другої атаки 18 червня — аж 555 нібито збитих.

Є кілька речей, які роблять ці цифри цікавими. По-перше, якщо збили 555 дронів, то скільки взагалі їх летіло? По-друге, і це найважливіше: попри заяви ППО, в Москві під час атак так і не було оголошено жодних сигналів повітряної тривоги — і під час першої, і під час другої.

Місто не попереджали. Мільйони людей спали або їхали на роботу, доки безпілотники летіли над їхніми будинками і завод у Капотні горів.

Те, що дрони прорвалися попри антидронові сітки і дюжини систем ППО навколо НПЗ, — красномовне підтвердження того, що попри величезну концентрацію засобів протиповітряного захисту в Московському регіоні, система має реальні й серйозні прогалини.

Військовий аналітик Кириленко прокоментував прямо: «Москва під ударом. Хоча Путін стягнув до столиці практично всі ключові системи ППО та ПРО, це не рятує росіян».

Причини прогалин є технічними і тактичними одночасно. Технічна: масована атака сотнями малих дронів неминуче насичує систему перехоплення, бо кількість ракет-перехоплювачів обмежена, а заряджання між пусками займає час. Тактична: дрони летять низько, по нестандартних траєкторіях, використовують радіоелектронне придушення. Росія намагалася відповісти власними засобами РЕБ — але з промовистим результатом: у результаті роботи власної системи РЕБ/ППО загорівся торговий центр «Садовод».

Простіше кажучи, власна система захисту призвела до ще більших руйнувань.

Що зроблено за кампанію в цілому: системна картина

Атаки на Московський НПЗ — частина масштабнішої стратегії, яка розгортається вже понад рік.

Станом на червень 2026 року атаки фіксують на відстані понад 1 500 кілометрів від українського кордону. З початку кампанії уражено 16 великих російських нафтопереробних заводів і терміналів. За офіційними даними, це призвело до втрати понад 30% потужностей нафтопереробної галузі РФ. З початку 2026 року Україна майже вдвічі збільшила кількість атак на російські нафтопереробні підприємства.

Механіка наростання шкоди така. Перший удар вражає обладнання і змушує зупинити переробку. Другий удар через 48 годин б'є по заводу, який ще не відновлений, — і поглиблює пошкодження. Третій і четвертий удари через тиждень ставлять під питання вже не тимчасову зупинку, а можливість відновлення взагалі.

Мета ударів — позбавити Росію одного з головних джерел фінансування війни. Кожен збитий кілограм нафти в переробці — це менше коштів на снаряди і ракети.

Наслідки: паливна криза на горизонті

Аналітики розходяться в оцінці короткострокових наслідків, але погоджуються у напрямку.

Удар по Московському НПЗ навряд чи призведе до негайної паливної кризи в Росії — завод забезпечує 40–50% потреб регіону, але Росія має резерви, альтернативні маршрути постачання та можливість перекидати нафтопродукти з інших регіонів. Однак можливі регіональні та тимчасові кризи, пов'язані з логістикою.

Вже зараз жителі Москви висловлюють занепокоєння: атаки на московські НПЗ можуть призвести до дефіциту бензину — як у Криму та деяких містах Росії.

Є і більш тривожний сигнал з ринку. Після ударів великий нафтовий гігант РФ почав продавати бензин за лімітом — тобто обмеженими обсягами в одні руки. Це вже не «можлива криза» — це перша реакція ринку на реальну нестачу.

Акції підприємств нафтопереробної галузі Росії після атак пішли вниз. Ринок РФ реагує особливо чутливо на будь-які ризики для енергетичної інфраструктури.

Є ще один вимір — стратегічний. Кампанія ударів по НПЗ триває вже понад рік, але великих проблем у більшості регіонів поки не виникло. Ключове слово — «поки». Кожен наступний удар звужує рамку «поки».

Символ і смисл: чому саме Москва

Президент Зеленський прокоментував атаки коротко і точно: «Росію необхідно примушувати до завершення війни». І українська далекобійна зброя є однією з важливих складових такого примусу. Це справедлива відповідь на російські удари та відповідь за затягування війни».

Атаки на Москву — не лише паливна, а й бюджетна проблема Росії. Це психологічна і символічна зміна парадигми. Москва роками позиціонувалась як недосяжна глибинка, куди «не дотягнутись». Тепер над центральними районами столиці летять дрони — і жодної тривоги не оголошують, бо система або не встигає, або боїться паніки.

За словами аналітиків, попри те, що Путін стягнув до Москви практично всі ключові системи ППО та ПРО, це не рятує москвичів. Це лише підтверджує, що столиця витягує ресурси ППО з інших регіонів — ослаблюючи захист фронтових і прифронтових зон заради власної безпеки.

Дрони подолали 500–600 кілометрів вглиб Росії. Вони летіли над житловими кварталами без тривоги. Вони потрапили у серце переробної установки ЕЛОУ-АВТ-6. Вони запалили резервуари. Вони прорвали антидронові сітки.

І завтра вони можуть прилетіти знову.