«Drone Deals»: як Україна відкриває зброярний ринок і чому це рішення запізнилось на два роки

28 квітня 2026 року. Поки дипломати в Ісламабаді намагаються розплутати іранський вузол, а Вашингтон стрясає черговий замах, в Україні відбулася подія, яка залишилася у тіні великих новин, але може виявитися значно важливішою для довгострокової долі країни. Президент Зеленський провів розширену нараду і оголосив: деталі запуску експорту українського озброєння погоджені на рівні всіх державних інституцій. Для роботи з партнерами запропоновано нову платформу — Drone Deals.

Це не просто чергова урядова ініціатива. Це рішення, яке оборонна промисловість чекала понад два роки. І запізнення, що супроводжувало це рішення, вже завдало відчутних збитків.

Що сталось і що вирішено

Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Україна фактично припинила експорт зброї, зосередившись на власних потребах оборони. Лише на початку 2026 року було вирішено частково відновити його під суворим державним контролем.

Формат Drone Deals вже запущено у роботу з країнами трьох регіонів: Близький Схід і Затока, Європа та Кавказ. Окрему пропозицію направлено американським партнерам. Вона стосується дронів, оборонних систем та інших видів зброї для захисту у повітрі, на землі і на морі.

Визначено ключову умову: виходити на зовнішні ринки можна лише після того, як українські військові отримають перший необхідний обсяг зброї. Профіцит виробничих спроможностей за деякими видами озброєнь досягає 50 відсотків.

Уряд разом з РНБО і спецслужбами обіцяє спростити бюрократичні процедури при збереженні необхідного експортного контролю. Передбачаються автоматичні дозволи на експорт із чіткими строками видачі, щоб не створювати підґрунтя для корупції.

Два роки запізнення: що Україна вже втратила

Щоб зрозуміти значення нинішнього рішення, треба спочатку зрозуміти, чим обійшлася країна дворічною паузою.

Міжвідомча комісія з питань військово-технічного співробітництва, яка мала затверджувати відповідні рішення, перебувала без кворуму з травня 2024 року — члени комісії або подавали у відставку, або переводилися на інші посади. Заявки на дозвіл на експорт просто не розглядалися. На тлі цього бізнес почав приймати передбачувані рішення.

До 85 відсотків українських приватних оборонних компаній або вже здійснили часткову релокацію діяльності за кордон, або серйозно розглядали таку можливість. При цьому понад 70 відсотків виробників називали відкриття експорту та наявність передбачуваних довгострокових контрактів ключовими умовами для збереження присутності в Україні.

Станом на березень 2026 року до ста українських міттех-компаній вже перенесли діяльність за кордон. Щоб обійти заборону на технологічний експорт, частина компаній йшла на конструктивні зміни у продуктах — формально перетворюючи їх на інший виріб. Українські інженери і розробники, що працювали за кордоном, долучалися до іноземних компаній і допомагали іншим країнам створювати власні аналоги українських розробок. Держава, намагаючись утримати технології, фактично стимулювала їхню безкоштовну передачу конкурентам.

За різними оцінками, невикористаний експортний потенціал національного оборонно-промислового комплексу лише у 2025 році склав близько двох мільярдів доларів. Це гроші, які не надійшли до бюджету, не пішли на фінансування армії, не залишилися у вигляді зарплат і податків всередині країни.

МЗС, розвідка та СБУ отримали доручення визначити перелік країн, до яких експорт буде закрито через їхню співпрацю з Росією. Координацію всього процесу здійснюватиме РНБО, а Міністерство оборони і Генштаб визначатимуть обсяги потреб Сил оборони.

Що таке Drone Deals і чому саме дрони

Формат Drone Deals — це не просто красива назва. Це відповідь на конкретну ринкову реальність.

Український мілтех стрімко розвивається — галузь у середньому зростає більш ніж удвічі щороку. Україна стала першою країною у світі, що в умовах реальних бойових дій відпрацювала масове бойове застосування дронів усіх класів — від FPV-камікадзе до далекобійних розвідувальних і ударних систем, від морських надводних дронів до дронів-перехоплювачів.

Дев'яносто відсотків опитаних deftech-компаній вже отримали запити на співпрацю з-за кордону. В Україні накопичилося понад 180 заявок на продаж зброї за кордон.

Найбільший потенціал і інтерес міжнародних покупців зосереджений навколо кількох напрямків: системи робототехніки в усіх проявах, системи радіоелектронної боротьби і протидії дронам, засоби перехоплення БПЛА. Саме в цих сферах Україна має унікальний бойовий досвід, якого немає в жодного іншого гравця на ринку.

Особливу позицію займають морські дрони. Голова Офісу Президента Буданов зазначив, що хоча вільний повноцінний експорт зброї в умовах гарячої фази війни є неможливим, Україна може продавати те, що накопичилося у надлишку, — зокрема морські дрони. Саме вони продемонстрували найгучніші результати — фактично витіснивши Чорноморський флот Росії з більшої частини акваторії.

Вплив на економіку: потенціал і реальність

За оцінкою галузевих асоціацій, у 2026 році українська оборонна промисловість здатна виробляти продукцію на суму 60 мільярдів доларів. Державні закупівлі покривають лише половину виробничої потужності. Профіцит, що може бути спрямований на експорт, сягає шістдесяти відсотків.

Чи означає це, що Україна негайно заробить десятки мільярдів? Ні. Шлях між виробничим потенціалом і реальним виторгом набагато довший і складніший.

По-перше, цикл укладання контрактів у сфері озброєнь є тривалим. Від першого переговорного контакту до підписання угоди і отримання першого платежу проходять місяці, а нерідко й роки. По-друге, ринок насичений конкурентами, і хоча бойовий досвід України є безцінним конкурентним активом, ціна теж має значення. По-третє, репутація надійного постачальника будується роками і підкріплюється стабільністю поставок.

Проте навіть часткова реалізація потенціалу змінює картину суттєво. Якщо Україна здатна монетизувати хоча б два-три мільярди доларів на рік у найближчі роки — це рівнозначно значній частині ежорічної зовнішньої допомоги, яку країна зараз просить у партнерів. Це нові робочі місця у найбільш технологічному секторі. Це податки і валютні надходження. Це, нарешті, причина для інженерів і розробників залишатися в Україні — або повертатися.

Рішення президента щодо формування координаційних органів при РНБО для розвитку оборонно-промислового комплексу і запуску механізму експорту — це вже не декларація, а інституційне оформлення процесу. Фактично створюється платформа, де оборонний сектор, урядовий економічний блок, військове командування та регулятори працюватимуть синхронно, а не паралельно.

Вплив на армію: тонкий баланс

Тут є принципове питання, яке не можна оминути: чи не послабить експорт зброї саму армію?

Відповідь залежить від того, наскільки дисципліновано буде дотримуватися задекларованого принципу «спочатку армія, потім ринок». Зеленський чітко сформулював умову: гроші від експорту мають повертатися в оборону. Виходити на зовнішні ринки можна лише з надлишком.

Якщо ця логіка витримається на практиці — армія виграє двічі. Перший раз — отримуючи пріоритетний доступ до виробничих потужностей. Другий раз — через додаткове фінансування, яке генерує експорт і яке може повертатися у вигляді закупівель нових систем або інвестицій у розробку.

Є й ще один вимір, менш очевидний. Масштабне серійне виробництво, яке є передумовою для експорту, неминуче знижує собівартість на одиницю продукції. Це означає, що армія при тих самих видатках може отримувати більше дронів, ракет і систем РЕБ, ніж при виробництві лише для внутрішніх потреб.

Ризики теж реальні. Якщо бюрократія, яка гальмувала процес два роки, виявиться незмінною попри всі реформаторські наміри — компанії знову почнуть виїжджати. Якщо корупційний фактор проникне в систему видачі дозволів — під удар потраплять репутація галузі і довіра покупців. Якщо контроль за списком «заборонених країн» буде недостатнім — зброя може опинитися там, де цього не хотіли.

Де вже є покупці і що їм цікаво

Drone Deals вже в роботі з партнерами з трьох регіонів — Близького Сходу і Затоки, Європи та Кавказу. Пропозицію направлено і в США.

Логіка попиту очевидна. Держави Перської затоки, що пережили власні атаки дронами з боку хуситів, мають гострий і реальний запит на системи перехоплення і РЕБ. Країни Кавказу, що мають нерозв'язані територіальні суперечки, зацікавлені в FPV-системах і розвідувальних БПЛА. Європа після 2022 року масово інвестує в оборону і шукає перевірені рішення — а не лабораторні прототипи. США, що самі активно розвивають дрон-індустрію, зацікавлені в бойовому досвіді України і в можливому трансфері технологій.

Станом на лютий 2026 року понад тридцять компаній вже отримали незалежні повноваження на експорт — право вести переговори і укладати угоди без посередника-спецекспортера. Це вже не нульова точка, а початок реальної конкуренції на міжнародному ринку.

Чому це рішення важливе навіть поза цифрами

Є вимір цього рішення, який не вкладається у статистику.

Україна після 2022 року перетворилася на найбільший у світі полігон для відпрацювання концепцій сучасної війни. Те, чого армії інших країн вчаться на теоретичних моделях, — Україна вже зробила тисячі разів у бойових умовах. Це унікальне know-how, яке не можна придбати на конференціях або у підручниках.

Якщо Україна зможе монетизувати цей досвід через систему Drone Deals — не лише як постачальник залізного обладнання, а й як постачальник тактичної і технологічної експертизи — вона займе на світовому ринку нішу, яку важко буде оспорити. Ізраїль роками будував свій авторитет на аналогічній логіці: «Наша зброя перевірена реальними бойовими умовами». Тепер цей аргумент є і в України — причому в сегменті, який стрімко стає домінуючим у сучасних конфліктах.

Відкриття експорту — це не лише економіка, а й армія. Це сигнал: Україна перетворюється з реципієнта зброї на її виробника і постачальника. Це зміна статусу в міжнародній системі безпеки. І це, мабуть, найпотужніший аргумент для тих компаній, що ще розмірковують — залишатися в Україні чи ні.